— Ти швидший, ніж думаєш, принце Чарлі.
Я почав запевняти її, що зовсім не швидкий і саме тому грав на лінії у футболі й на першій базі в бейсболі. Так, якось я продемонстрував певну швидкість у грі проти Стенфорда на Кубок індички, але то був незначний виняток, і ним я завдячую лише раптовому сплеску адреналіну. Однак я не встиг нічого до пуття сказати, бо щось ударило по обличчю, я сіпнувсь і прокинувся.
Це був ще шматочок стейка — маленький, трохи більший за обрізок. Персі човгав коридором, кидаючи ці маленькі шматочки в камери, примовляючи:
— Аишки, аишки.
І це, як на мене, було найкраще, що він міг зробити з «залишками».
Хеймі спав без задніх ніг, змучений «тренуванням» і своєю постійною післяобідньою боротьбою за випорожнення кишківника. Я взяв свою добавку стейка, всівся, спершись спиною об стіну камери, й відкусив шматочок. Під передніми зубами щось хруснуло. Я глянув і побачив папірець, схожий на ті, які кладуть у печиво з віщуваннями, запханий у кусень м’яса. Витяг його. Акуратним дрібним курсивом, почерком освіченої людини, там було написано:
Я допоможу вам, якщо зможу, мій принце. Звідси є вихід через кімнату «Судді». Це небезпечно. Знищте цю записку, якщо цінуєте моє життя. Завжди до ваших послуг — ПЕРСІВАЛЬ
«Персіваль, — подумав я. — Не Персі, а Персіваль. Не сірий раб, а реальна людина з реальним іменем».
Я з’їв цидулку.
6
Наступного дня на сніданок нам дали ковбаски. Ми всі знали, що це означає. Хеймі дивився на мене сумними очима, усміхаючись:
— Принаймні я покінчив із судомами в животі. І більше немає потягів до випорожнення. Хочеш?
Мені не хотілось, але я взяв його чотири ланки, сподіваючись, що вони додадуть мені трохи енергії. Вони свинцево лягли в животі. З камери на тому боці коридору на мене зирив Кла. Ні, це не те слово. Він ґвалтував мене очима. Айота знизав плечима, немов запитуючи: «Що збираєшся робити?» Я так само знизав плечима йому у відповідь. Дійсно, що?
Потім потяглися години чекання. У нас не було можливості слідкувати за часом, але він все одно уповільнився. Фреммі й Стукс сиділи пліч-о-пліч у своїй камері. Фреммі сказав:
— Доки вони не поставлять нас один проти одного, старий друзяко, от і все.
Я подумав, що вони саме так і зроблять. Адже це жорстоко. Однак принаймні тут я помилився.
Саме тоді, коли я вже почав був думати, що все відбудеться не сьогодні, явилося четверо нічних солдатів на чолі з Аароном. Під час «тренувань» він завжди був на полі, розмахуючи гнучкою палицею, немов диригент, але вперше він прийшов у «Глибоку Малейн» після того, як водив мене знайомитись із Верховним Володарем. І, звісно, відвідати камеру тортур.
Двері камер із гуркотом відчинялись, пересуваючись по іржавих коліях.
— На вихід! На вихід, дитятка! Гарний день для половини з вас, для решти поганий!
Ми повиходили з камер… усі, крім худорлявого, голомозого чоловіка на ім’я Хатча.
— Не хочу, — сказав він. — Я хворий.
Один нічний солдат підійшов до нього, але Аарон жестом зупинив підлеглого. Він сам став у дверях камери, яку Хатча ділив з набагато більшим чоловіком на ім’я Квіллі, родом із Деска. Квіллі відсахнувся, проте аура Аарона краєчком черкнула по ньому. Квіллі тихо скрикнув і схопився за руку.
— Ти Хатча з того місця, яке колись називалось Цитадель, еге ж?
Хатча сумно кивнув.
— І погано почуваєшся. Часом не ковбаски?
— Може, — промимрив Хатча, не відриваючи погляду від своїх судомно стиснутих рук, що дрібно тремтіли. — Мабуть.
— Однак я бачу, що ти з’їв усе, крім мотузок.
Хатча промовчав.
— Послухай мене, дитятко. Або «Чесний двобій», або «залізна діва». Я сам простежу за тим, скільки часу ти в неї гостюватимеш, і це буде довго. Я повільно зачинятиму двері. Ти відчуєш, як вістря торкнуться твоїх повік… так ніжно, знаєш… а тоді проштрикнуть їх. А твій живіт! Не такий м’який, як очі, але достатньо м’який. Те, що залишилось від ковбасок, витікатиме з тебе, а ти верещатимеш. То що, тебе влаштує таке лікування?
Хатча застогнав і пошкандибав із камери.
— Чудово! І ось ми всі тут! — вигукнув Аарон. — Вирушаємо на ігри! Скоренько, дитятка! Скоренько, скоренько, скоренько! Стільки розваг попереду!
Ми йшли скоренько.
Поки ми дерлися нагору, як робили багато разів раніше — але досі ніколи не думали про те, що тільки половина з нас повернеться, — я все пригадував свій сон. Лію, яка казала: «Ти швидший, ніж думаєш, принце Чарлі».
Я не почувався швидким.
7
Попри наші сподівання, нас не повели одразу на поле, а завели в кімнату для команд, куди ми зазвичай приходили після тренувань. Тільки цього разу там був Верховний Володар, вичепурений, як на парад. Його бездоганна уніформа здавалась синяво-чорною всередині аури. Повністю заряджений для сьогоднішньої події. Мені було цікаво, звідки береться енергія, яка живить ці аури, але того дня подібні запитання не були пріоритетними.
На полиці, де завжди було тридцять одне відро для вмивання після «тренування», тепер стояло лише шістнадцять відер, бо тільки шістнадцятеро мали вмиватися після цього святкового дня. Перед полицею, припасований до підставки, стояв великий плакатний щит із написом «ЧЕСНИЙ ДВОБІЙ. ПЕРШИЙ РАУНД» угорі. Далі йшов розподіл учасників на пари. Я чудово їх пам’ятаю. Мені здається, що в такій жахливій ситуації людина запам’ятовує або все… або взагалі нічого. Прошу вибачення за те, що додаю ще більше нових імен, але інакше ніяк, бо люди, з якими я був в ув’язненні, заслуговують на те, щоб їх хоч коротко згадали, хай навіть і з такого приводу.
— Тут ви бачите розпис боїв, — сказав Келлін. — Сподіваюсь, ви влаштуєте чудове видовище для його величності Елдена. Вам ясно?
Ніхто не відповів.
— Може так статися, що вам доведеться битися з тим, кого ви вважали другом, але дружба більше не має значення. Кожен бій ведеться до смерті. До смерті. Якщо повалите супротивника на землю, але не вб’єте його, то тільки заробите для себе й для нього набагато болючішу смерть. Вам ясно?
Тільки Кла відповів:
— Угу.
При цьому він подивився на мене й провів великим пальцем по своїй здоровенній шиї. І посміхнувся.
— Скоро піде перша група. Будьте готові.
Келлін пішов. Решта нічних солдатів — за ним. Ми мовчки вивчали плакат.
Я бачив подібні розподіли гравців не тільки на телебаченні під час відбіркової неділі NCAA[65], але й на власні очі щовесни, коли поля рябіли плакатами-оголошеннями про розподіл команд підліткового бейсбольного турніру Бейба Рута[66] в Аркадії. Це було дивно бачити, а найсюрреалістичнішим елементом було оте слово «ОБІД». Вбивця Польоту зі своїм почтом подивляться на те, як дев’ятьох в’язнів заб’ють до смерті в звірячих поєдинках… а потім сходять перекусити.
— А що, як ми всі відмовимось? — запитав Амміт задумливим тоном, якого я не чекав од хлопа, в якого такий вигляд, наче він заробляв на свій хліб із сиром, підковуючи коней, і просто збивав їх з ніг, якщо вони пручалися. — Я просто цікавлюсь, майте на увазі.
Окка, здоровий парубок із короткозорим мруженням, засміявся:
— Маєш на увазі страйк? Як млинарі за часів мого батька? І позбавити Вбивцю Польоту розваги? Думаю, я краще доживу до завтрашнього дня, ніж проведу цей, репетуючи в агонії. Красно дякую.
І я подумав, що Окка, мабуть, доживе до завтра, зважаючи на те, що битиметься з кістлявим маленьким Гілтом, який кульгав через біль у стегні. У другому раунді Окка може вибути, але вигравши сьогодні, він поки що залишиться живим і зможе помитися після бою, а потім і повечеряти. Я роззирнувся довкола й на багатьох обличчях побачив той самий простий розрахунок. Але не на обличчі Хеймі. Побіжно глянувши на плакат, він відійшов, сів на лавку і зараз сидів, похнюпивши голову. Мені було боляче бачити його таким, але я просто люто ненавидів тих, хто загнав нас у такий глухий кут.
65
Національна асоціація студентського спорту — організація, що проводить спортивні змагання серед університетів та коледжів США і Канади.