Але «шкода» — це одна з найдешевших людських емоцій. Ми кажемо, що нам шкода, коли розливаємо каву з чашки чи коли наша куля злітає в бокову канавку в командній грі в боулінг. Справжня журба така ж рідкісна, як і справжня любов. Мені вже не шкода, що Томмі помер. Він тепер надто схожий мені на якусь давню мрію. Це може прозвучати жорстоко, але з часів Випускного сплинуло багато води. Я не шкодую про свідчення, які дала Комісії Вайт. Я сказала правду — стільки, скільки її знала.
Але мені шкода Керрі.
Знаєте, її забули. Перетворили на якийсь там символ і забули, що вона була людиною, такою ж справжньою, як і читачі цих рядків, зі своїми надіями, мріями та всім таким. Мабуть, нема сенсу вам про це казати. Тепер уже ніщо не перетворить її з газетного персонажа знову на людину. Але вона нею була, і вона страждала. Страждала більше, ніж будь-кому з нас може бути відомо.
Тож мені шкода, і я сподіваюся, що Випускний їй сподобався. Я сподіваюся, що до початку того жаху їй було приємно, добре, дивовижно й чарівно…
Томмі під’їхав до стоянки перед новим крилом школи, потримав двигун секунду на холостих обертах, а тоді заглушив його. Керрі лишалася на своєму краю сидіння, притримуючи накидку на оголених плечах. Раптом їй здалося, що вона перенеслася до своїх потаємних мрій і тільки щойно це усвідомила. Що ж вона наробила? Вона залишила маму саму.
— Нервуєшся? — спитав він, і вона підскочила.
— Так.
Він засміявся й виліз із машини. Вона теж хотіла відчинити свої двері, але він зробив це за неї.
— Не нервуйся, — сказав він. — Ти як Галатея.
— Хто?
— Галатея. Місіс Евер задавала нам читати про неї. Вона перетворилася з сіромахи на прекрасну жінку, а її ж ніхто навіть і не знав.
Вона подумала.
— Я хочу, щоб мене знали, — нарешті сказала вона.
— І я тебе розумію. Ходімо.
Джордж Довсон і Фрида Джейсон стояли коло автомата з колою. Фрида була в екстравагантній помаранчевій тюлевій сукні й трохи скидалася на тубу. Донна Тібодо з Девідом Брекеном приймали квитки на вході. Обоє були членами Національного товариства честі[9], частиною особистого гестапо міс Ґір, і вдяглися того вечора в шкільні кольори — білі штани й червоні піджаки. Тіна Блейк і Норма Вотсон роздавали програмки й розсаджували людей відповідно до плану. Обидві вдягли чорне, і Керрі подумала, що вони, мабуть, вважають свої вбрання шикарними, тоді як насправді дуже скидалися на дівчат, які продавали цигарки в клубах у старих фільмах про гангстерів.
Коли Томмі й Керрі увійшли, усі розвернулися до них, і на мить запала глуха й незручна тиша. Керрі сильно захотілось облизати губи, але вона впоралася з цим поривом. Тоді Джордж Довсон сказав:
— Господи, Росс, ти наче якийсь голубець.
Томмі всміхнувся.
— Ти давно з дерев спустився, Бомбо?
Довсон шугнув до нього з піднятими кулаками, і Керрі на мить відчула гострий страх. У своєму накрученому стані вона була за волосину від того, щоб підняти Джорджа в повітря і жбурнути через увесь вестибюль. А тоді зрозуміла, що це стара гра, яку вони люблять і якою забавляються дуже часто.
Двійко хлопців почали кулачитись, а люди навколо розступилися. Тоді Джордж, двічі відчувши ребрами недоліки свого захисту, закудикав і загорлав: «Бий конґів! Лови ґуків! Точи бамбук! Готуй клітки!»[10] — і Томмі опустив руки й засміявся.
— Не переймайся через них, — сказала Фрида, підійшовши ближче й нахиливши до Керрі свого схожого на канцелярський ніж носа. — Якщо вони повбивають один одного, з тобою танцюватиму я.
— Здається, вони надто дурні, щоб убитися, — наважилася на жарт Керрі. — Як динозаври.
Коли Фрида усміхнулася, Керрі відчула, як розслабляється всередині якась стара іржава гайка. Затим прийшло тепло. Спокій. Легкість.
— Де ти купувала сукню? — спитала Фрида. — Вона прекрасна.
— Сама пошила.
— Сама? — Очі Фриди розкрилися від щирого здивування. — Всертися можна!
Керрі відчула, що несамовито шаріється.
— Так. Я… я люблю шити. Купила тканину «У Джона» у Вестовері. Тут доволі простий шаблон.
— Ходімо, — сказав Джордж до них усіх. — Гурт уже скоро гратиме. — Він закотив очі й видав комічний танець, хвацько притупуючи й вихиляючи колінами. — Вжиу-вжиу-вжиу. Ми, ґуки, любимо жирні гітарні ві-і-ібрації.
Коли вони заходили всередину, Джордж пародіював Боббі «Флеша» Пікетта, Керрі розповідала Фриді про сукню, а Томмі усміхався, засунувши руки в кишені. Сью сказала б йому, що це ламає красу ліній смокінга, але до біса його — здається, все вдалося. Поки що справа йшла чудово.
9
10
Відсилання до бойових кличів американських солдатів в азіатських кампаніях ХХ століття (конґи — в’єтнамці, ґуки — корейці).