Фібула черепаховидна. X ст. Село Шестовиці на Чернігівщині
Практично всі історики, які стверджують велику роль скандинавів у формуванні Київської Русі, як основне джерело використовують “Повість минулих літ”. Це логічно. Руський літопис справді містить виграшні для їх точки зору дані. Про те, як і в який час вони були туди внесені, ніхто не говорить. Х. Арбман, щоправда, назвав розповідь літопису Нестора ненадійним джерелом про початок експансії шведів на схід, але не тому, що вона вигадана невідомим редактором Мстислава Володимировича, а тому, що виявилась неповною. У ній нічого не сказано про час до Рюрика[99].
Особливо великою популярністю користувалася стаття літопису про призвання варягів. “И изъбрашася 3 братья с роды своими, пояша по собѣ всю русь, и приидоша, стариший Рюрикъ, сѣде Новѣгородѣ, а другий Синеусъ, на Бѣлѣ-озерѣ, а третий Изборьсте, Труворъ”[100]. Два брати, як це вже доведено, виявились міфічними, власне, домислом літописця, який погано знав шведську мову. Синеус (Sine hus) означає “свій рід”, а Трувор (Thruvoring) — “вірна дружина”. Не все ясно і з Рюриком. Історичність його не підлягає сумніву, але етнічна приналежність і роль в руській історії ще потребують визначення.
Понад сто років історична наука користується гіпотезою Ф.Крузе, згідно з якою Рюрика в “Повісті минулих літ” треба ідентифікувати з Рюриком Ютландським, без критичного аналізу. Дослідників, як правило, мало бентежила та обставина, що новгородці направили запрошення не ближчим своїм заморським сусідам — шведам, а далеким датчанам. Як, втім, мало хто звертав увагу на те, що на Русі були не тільки шведські варяги. Останнім часом з’явились праці, в яких показана велика роль датчан в русько-скандинавських зв’язках IX — початку XI ст.[101]
Фібула кільцева. X ст. Київ
Чим це було зумовлено? Відповідь на таке питання треба шукати в історичній обстановці балтійського помор’я VIII — X ст. Датчани були найближчими сусідами північно-західної групи слов’ян і підтримували з ними постійні контакти. На жаль, зв’язки ці ще не досліджені у всій їх повноті, а тим часом вони важливі не лише самі по собі, а й у плані вивчення русько-скандинавських відносин. Традиційно склалося так, що багато західних дослідників шукають доказів скандинавського впливу на слов’ян і не надають аналогічного значення зворотним зв’язкам.
Аналіз археологічних матеріалів показує, що у VIII — X ст. в балтійському регіоні сформувалася своєрідна культура, у створення якої зробили свій внесок нормани, сакси, каролінги і слов’яни. Свого часу Герберт Янкун, намагаючись дати етнічну характеристику жителів Хайтхабу, висловив обережне припущення, що серед них була і невелика група слов’ян[102]. Детальне вивчення знахідок, насамперед керамічних, підтвердило справедливість цього висновку. Вольфган Хюбенер, а згодом і Хайко Штоєр показали, що в Хайтхабу присутня в значній кількості слов’янська кераміка VIII — X ст., аналогічна тій, що поширена вздовж усього південного узбережжя Балтійського моря[103].
У плані скандинаво-слов’янських контактів великий інтерес представляє археологічний комплекс Менцлін, виявлений на північному березі ріки Пена неподалік міста Анклама (Німеччина). Він складався з укріпленого поселення площею близько 9,7 га, курганного могильника — близько 2,7 га та гавані. Тут знайдено поховання двох типів — трупоспалення без урн і трупоспалення з урнами. За характером могильних споруд — кам’яні обкладки у вигляді човнів і кілець — некрополь подібний до могильників Скандинавії. Найкращими аналогами йому, як вважає Ульріх Шокнехт, є датські могильники Ліндхолм Гойє, Гьярно, Ріє Фатігард[104]. Стосовно поховального інвентаря, то поряд з речами скандинавського кола тут є і типово слов’янські. У похованнях знаходились чудові слов’янські посудини так званого фельдберзького типу, що використовувались як урни. Розкопки поселення, що виявили залишки зрубних будинків з підклітями, також дали тільки слов’янську кераміку. Скандинавську кераміку тут не виробляли і навіть не привозили сюди. Спостереження за топографією археологічного комплексу, а також вивчення матеріалів розкопок дозволили Ульріху Шокнехту прийти до висновку, що в Менцліні проживало як скандинавське, так і слов’янське населення[105].
101
Кирпичиков А.Н., Лебедев Г.С., Булкин В.А., Дубов И.В., Назаренко В.А. Русско-скандинавские связи эпохи образования Киевского государства на современном этапе археологического изучения / / КСИА. — М., 1980. — Вып.160. — С.31; Толочко О.П. До питання про етнічний склад скандинавів на Русі / / УІЖ. — 1984. — №7. — С. 134 — 139.
103
Hubener W. Die Keramik von Haithabu. — Neumiinster, 1959. — S.42,139— 148; Steuer H. Die Siidsiedlung von Haithabu. 1974.— Neumiinster, 1959. — S.125—135.
104
Schoknecht O. Menzlin. Ein friihgeschichtiicher Handelsplatz an der Peene. — Berlin, 1977. — S. 6 — 35.