Скориставшись відсутністю Святослава, в тому ж році у межі Русі вдерлися підкуплені Візантією печеніги. Безперешкодно вони підійшли до Києва і взяли його в облогу. У літописній статті 968 р. говориться: “И оступише печенѣзи градъ в силѣ велицѣ, бщислено множество около града, и не бѣ льзѣ изъ града вилѣсти, ни вѣсти послати”[150]. Серед обложених були мати і діти Святослава. Місто було врятоване завдяки мужності киян і підходу лівобережних дружин під проводом воєводи Претича. Печеніги, вирішивши, що це військо Святослава, спішно відступили.
Святослав покинув Болгарію і повернувся до Києва. Незабаром він знову почав готуватися до походу на Балкани. На прохання Ольги і бояр залишитися в Києві Святослав відповів, що йому більше до вподоби Переяславець-на-Дунаї. “Не любо ми есть в Киевѣ быти, хочю жити в Переяславци на Дунай, яко то єсть середа земли моей”[151]. Сюди, за словами Святослава, сходились блага з різних сторін: з Візантії — золото, шовки, вина і фрукти; з Чехії і Угорщини — срібло і коні; з Русі — дорогі хутра, мед, раби.
Судячи з цієї відповіді і зважаючи на деякі заходи щодо організації управління державою, Святослав справді мав намір перенести столицю Русі на Дунай. Він розділив князівства між своїми синами. На київському столі посадив старшого сина Ярополка, в Древлянській землі — Олега, у Новгороді — Володимира. Цей захід поклав початок державній реформі, в результаті якої вся Русь опинилась у володінні однієї князівської династії. Завершив її син Святослава Володимир.
Владнавши таким чином справи на Русі, Святослав почав у 969 р. другу балканську кампанію. Однак ситуація на Балканах змінилася не на користь Русі. Візантія, пропонуючи Святославу виступити проти Болгарії, мала на меті послабити не лише Болгарію, а й Русь. Коли київський князь здобув ряд перемог, Візантія різко змінила свою політику. Новий імператор Іоанн І Цимісхій вислав проти руських своє військо, яке також зазнало поразки. Руські оволоділи Філіппополем (сучасний Пловдив) і почали загрожувати Царгороду: “За маломъ бо бѣ не дошелѣ (Святослав. — П.Т.) Царяграда”[152]. Однак у битві під Аркадіополем руське військо зазнало поразки. За угодою з Цимісхієм Святослав пішов на Балкани і закріпився у Доростолі. Несподівано навесні 971 р. імператор вторгся зі своїм військом до Болгарії і взяв в облогу Преслав, де знаходився руський гарнізон. Незабаром візантійці захопили місто, з якого вдалося втекти лише небагатьом руським воїнам.
Повернення дружини Святослава на Русь. Мініатюра Радзивіллівського літопису
Наприкінці квітня 971 р. візантійське військо обложило місто Доростол, де зібралися основні сили Святослава. Три місяці тривала облога. Руські війська неодноразово робили героїчні вилазки, в одній із яких загинув воєначальник візантійців; з великими труднощами їм вдалося стримати натиск руських. Великих втрат, природно, зазнало і руське військо. Святослава було поранено. Знесилені сторони змушені були почати переговори.
Іоанн І Цимісхій, намагаючись вразити руських своєю царською величчю, під’їхав до берега Дунаю верхи у позолочених обладунках. Багато вбрана була і його свита. Святослав же переплив річку в човні. Він сидів на веслах і гріб разом з іншими, нічим від них не відрізняючись. Сидячи в човні на лаві для гребців, він, як свідчить візантійський історик Лев Діакон, вів мову з Цимісхієм про умови миру і скоро поїхав. Мирний договір вдалося укласти на таких умовах: Святослав відмовлявся від претензій на візантійські володіння в Криму і на Дунаї, імператор зобов’язувався безперешкодно пропустити руських додому, забезпечити їх продовольством на дорогу і надалі ставитися до руських “як до друзів”.
Чого були варті запевнення імператора в дружбі, видно з наступних подій. До ворожих Русі печенігів терміново відправили посланця Цимісхія Феофіла Євхаїтського, котрий повідомив їх про повернення Святослава з Болгарії. Явна мета місії Феофіла полягала в посередництві між руськими і печенігами, таємна — у підбурюванні останніх на розправу з Святославом. В районі порогів печеніги влаштували засідку. Побачивши численного ворога, Святослав повернув до гирла Дніпра, в район так званого Білобережжя, щоб там перезимувати. Незабаром, однак, у руському стані почався голод, і Святослав змушений був прийняти рішення про повернення на Русь. У вирішальному бою з печенігами біля порогів Святослав і загинув.
Поразка Святослава на Балканах мала негативні наслідки не лише для Русі, а й для Болгарії. Іоанн І Цимісхій захопив у полон болгарського царя Бориса, перейменував столицю Східноболгарського царства Великий Преслав у Іоаннополь, а всю Придунайську Болгарію перетворив у візантійську провінцію.