Роки княжіння Ярослава Мудрого (1019 — 1054) стали періодом дальшого піднесення Русі та її столиці. У Києві розгорнулось величезне будівництво. Ярослав енергійно продовжив заходи по захисту південних кордонів Русі від кочовиків. Почалося спорудження нової лінії оборонних рубежів по Росі, що мала запобігти несподіваним набігам печенігів на руські землі. Коротка фраза літопису 1032 р. — “нача (Ярослав. — П.Т.) ставити городы по Роси”, як і повідомлення попереднього року про розселення у Пороссі “многих ляхов”[162], полонених Ярославом під час походу на Червенські міста, свідчать про те, що київський уряд (як і за Володимира) вирішував проблему оборони південних кордонів Русі шляхом залучення населення з інших регіонів. Вільних людських резервів на півдні Русі, очевидно, не було.
У літопису перший період правління Ярослава описано надзвичайно коротко, однак навіть з цих лаконічних свідчень можна зрозуміти, що він був наповнений багатьма подіями і не відзначався особливою стабільністю внутрішньополітичної ситуації. Не встиг Ярослав “утереть пота с дружиною своєю” після боротьби з Святополком за Київ, як йому довелося зіткнутися з племінником Брячиславом, князем полоцьким. 1021 р. він здійснив блискавичний наїзд на Новгород, взяв його і розграбував. Ярослав зреагував рішуче, на річці Судомир він наздогнав полочан і завдав їм поразки. Брячислав утік до Полоцька. Причини конфлікту літопис не розкриває, але, як справедливо вважав А.М. Насонов, виник він через претензії Полоцька на ключові позиції одного з відгалужень шляху “із варяг у греки” — вітебського, що відкривав вихід землі до балтійських ринків[163]. Як свідчить Софійський Перший літопис, Брячислав одержав від Ярослава два міста — Усвят і Вітебськ. За це він обіцяв завжди бути з великим київським князем “за один”, і слова свого не порушив до самої смерті. “И воеваша Брячиславль с великимъ Ярославомъ (разом. — П.Т.) вся дни живота своего”[164].
1023 р., залишивши тмутараканський князівський стіл, на Русь виступив Мстислав Володимирович, котрий прославився своїми перемогами над косогами. Ярослав був у Новгороді, коли Мстислав з дружиною з’явився біля стін Києва. Плани Мстислава оволодіти Києвом не здійснилися. На цей час позиції Ярослава тут були досить міцні, і кияни не хотіли іншого князя. Одержавши їх рішучу відповідь — “не прияша его кыяне”, — Мстислав пішов до Чернігова, де й утвердився на княжому столі. Але Чернігів здавна управлявся з Києва, і Ярослав, зібравши велику дружину, до якої входили і варяги на чолі з воєводою Якуном, рушив до Чернігова. Назустріч йому виступив Мстислав. У жорстокій січі, що відбулася 1024 р. під Лиственом, Ярослав зазнав поразки і втік до Новгорода. Чому до Новгорода, а не до Киева, де “бъяху мужи Ярославли”, залишається загадкою.
Врешті Ярославу довелося змиритися з сусідством енергійного Мстислава, а той, у свою чергу, визнав право старшого брата на Київ. “И посла Мьстиславъ по Ярослава, глаголя: “Сяди в своемъ Кыевѣ: ты еси старѣйшей брат, а мнѣ буди си сторона”[165]. Угоду братів було закріплено мирним договором 1026 р. біля Городця. Згідно з цією угодою Русь була поділена на дві сфери впливу: Лівобережжя Дніпра з Черніговом відійшло Мстиславу, Правобережжя з Києвом залишилося за Ярославом.
Скульптурний портрет Ярослава Мудрого. Реконструкція М.М.Герасимова
“И начаста жити мирно и в братолюбьствѣ, и уста усобица и мятежь, и бысть тишина велика в земли”[166], — так оцінив літописець результата мирного договору біля Городця. З цього і з наступних повідомлень літопису видно, що поділ Русі 1026 р. був формальним, і не привів до утворення двох самостійних державних структур. Мова може йти, по суті, про перші ознаки зародження на Русі колективної форми правління, у даному випадку — системи дуумвірату. Відбулося своєрідне розосередження політичних функцій між двома центрами Руської землі — Києвом і Черніговом. Така децентралізація влади загалом позитивно позначилася на внутрішньому розвитку Київської Русі. Про це свідчать швидкі темпи будівництва Києва, Чернігова, Переяслава, інших давньоруських міст, заходи щодо зміцнення державних кордонів. В області зовнішньої політики Ярослав і Мстислав разом вирішували всі основні питання. Так, у 1031 р. вони ходили на Польщу і повернули Русі Червенські міста.
163
Насонов А.Н. “Русская земля" и образование территории Древнерусского государства. — С. 151.