Зібравши у 1236 р. величезне військо, до якого входили загони від усіх улусів, онук Чингісхана Батий (Бату) почав переправу через Каму. Народ Булгарії сміливо зустрів ворога, але сили були нерівними: “И взяша славный Великий город Болгарьскый и избиша оружьем от старца и до уного и до сущего младенца, и взяша товара множство, а город их пожгоша огнем, и всю землю их плениша”[286].
В результаті багаторічних розкопок Булгара відновлено важливі сторінки історії міста і, зокрема, його оборони від орд Батия. Знайдено і братські могили полеглих захисників Булгара. Їх було поховано, коли населення, яке врятувалося від ворога, повернулось до міста і почало його відбудовувати[287].
Долю Булгара розділили й інші міста Булгарії — Булар, Керпек, Жуконін, Сувар. Масового спустошення зазнали і сільські місцевості. Навесні 1237 р. завоювання Волзької Булгарії було закінчено.
Орди Батия завдали також сильного удару половцям і аланам, відтіснивши половецькі кочів’я на захід, за Дон, і завоювали землі буртасів, мокші і мордви.
У 1237 р. загони Батия почали концентруватися для походу на Північно-Східну Русь. Пізньої осені вони вторглись у Рязанське князівство. Великий рязанський князь Юрій Ігорович послав по допомогу до Юрія Всеволодовича у Володимир і до Михайла Всеволодовича в Чернігів. Ні один, ні другий не відгукнулися на цей заклик. Одне за одним впали рязанські приокські міста: Пронськ, Білгород, Іжеславець, Ожськ, Ольгів, Переяслав-Рязанський, Борисо-Глібів та ін. Рязань п’ять днів витримувала облогу, а на шостий (21 грудня 1237 р.) місто було взято і спалено, всі цінності пограбовані, воїнів і жителів убито.
Пройшовши по Рязанській землі, завойовники повністю розорили її: “Сий бо град Рязань и земля Рязанская, изменися доброта ея, и отиде слава ея и не бе в ней ничто благо видети — токмо дым и пепел”[288]. Археологічні дані показують, що після цього розгрому Рязань (городище Стара Рязань) уже не змогла досягти колишнього розквіту, місто не було повністю відновлено. Ворог рушив вгору по Оці до Коломни. Тут зібрались володимирські полки на чолі із старшим сином великого князя Всеволодом Юрійовичем, залишки рязанських полків на чолі з князем Романом Ігоровичем, новгородська рать, а також полки ряду князівств і міст: московські, пронські та ін. За кількістю зібраного війська і запеклістю битви, як відзначають літописи і східні джерела, бій під Коломною треба вважати однією з найважливіших подій походу Батия на Північно-Східну Русь. Тут полягло багато воїнів, у тому числі рязанський князь Роман Ігорович і хан Кулькан, єдиний чингізид, що загинув під час навали на Східну Європу.
Народ продовжував вести партизанську боротьбу з загарбниками. Зберігся переказ про рязанського богатиря Євпатія Коловрата, котрий зібрав з уцілілих від побоїща в Рязані воїнів дружину в 1700 чоловік і почав “немилосердно знищувати” ворогів. Дії воїнів Коловрата, що несподівано з’являлися там, де їх не чекали, наводили жах на ворогів, котрі говорили: “Сии бо люди крылатый, и не имеющие смерти — тако крепко и мужественно ездя, бьяшеся: один с тысящею, а два со тьмою”[289]. Навіть завойовники віддавали належне героїзму руських людей, що боролися за незалежність своєї Батьківщини.
Від Коломни орди Батия рушили на Москву. Згідно з розповіддю мусульманського історика Джувейні, Москва у 1238 р. була вже великим містом. “Вони пішли у країну русів і покорили її області до міста Москви (Мускав), де число народу як мурашки і саранча. Та сторона такими лісами і дібровами покрита, що там і змія не проповзе. Хани татарські напали на місто з усіх боків. Спочатку з кожного боку проклали дорогу такої ширини, що на ній поряд могли йти три або чотири вози. Поставивши проти стін метальні машини, в кілька днів нічого від міста не лишили, крім його імені. Тут вони знайшли велику здобич”[290].
Повідомлення Джувейні збігаються з літописом, в якому говориться, що москвичі на чолі з воєводою Пилипом Нянко стійко боролись, але були переможені і перебиті “от старца и до сущего младенца”[291]. Місто і навколишні села вороги спалили, а юного московського князя Володимира Юрійовича — сина великого володимирського князя Юрія Всеволодовича — взяли в полон.
Далі ворожі полчища рушили до столиці Північно-Східної Русі — Володимира, найвірогідніше, по льоду річок Москва і Клязьма. Великий князь Юрій Всеволодович з військом вийшов з міста в напрямку Ярославля збирати додаткові сили, залишивши у Володимирі своїх синів Всеволода (котрий приніс звістку про розгром руських під Коломною) і Мстислава. В лютому 1238 р. вороги взяли в облогу Володимир.
287
Смионов А.П. Основные этапы истории города Булгара и его историческая топография / / Материалы и исследования по археологии. — 19о4. — № 42. — С. 315, 316.
288
Воинские повести Древней Руси. (Под редакцией В.П. Адриановой-Перетц). — М.; Л., 1949. — С. 15.
290
Рыбаков Б.А. Борьба Руси с Батыем. Народ-богатырь (IX — XIII вв.) — М., 1948. — С.46, 47.