Штурму столиці Північно-Східної Русі передував розгром одним із ворожих загонів Суздаля, оскільки завойовники побоювалися, що тут може закріпитись володимирський князь Юрій Всеволодович. Суздаль було пограбовано і спалено, населення перебито або забрано в полон. Сильного спустошення зазнали також монастирі і поселення в околицях міста. Інші загони кочовиків з боями захопили Ростов, Ярославль, Городець, Галич-Мерський, Переяславль-Заліський, Торжок, Юр’їв, Дмитрів, Волок-Ламський, Твер, Кострому, Углич, Кашин, Кснятин, Стародуб, Констянтинів, Вологду, тобто всі більш-менш великі міста Північно-Східної Русі.
Ніяких подробиць про взяття Ярославля, Костроми та інших міст на Волзі літописи не повідомляють. На основі археологічних даних можна припустити, що Ярославль був сильно зруйнований і довго не міг оправитись після цього[292]. Відображенням розгрому міста є місцевий переказ про битву з завойовниками на “Туговій горі”, в якій загинули всі захисники Ярославля.
Велика битва відбулася біля стін Володимира. Ханські воєводи ввели в дію великі сили. Стінобитні машини — пороки — в кількох місцях пробили міські стіни, і 7 лютого 1238 р. вороги вдерлися до столиці князівства.
Місто було спалено і розорено, а його населення знищено. Останнім епізодом оборони Володимира було спалення завойовниками соборної Успенської церкви, де зачинилась великокняжа сім’я і “множество бояр і народу”.
Після захоплення Володимира монголи на чолі з Бурундаєм продовжили похід проти володимирського князя Юрія Всеволодовича. 4 березня вони підійшли до табору руських на річці Сить (притока річки Мологи, що впадає у Волгу). Володимирський князь так і не зміг зібрати достатніх сил. До нього встиг підійти зі своєю дружиною тільки один його брат — Святослав Всеволодович. Почалася кривава битва. Сили виявилися нерівними. Руське військо було оточене і розбите. В бою загинули князі Юрій і Святослав Всеволодовичі.
Знахідки на середній течії Ситі в районі села Покровське залишків озброєння і людських кісток, а також виявлені при розкопках курганів кістяки із слідами ударів холодною зброєю підтверджують літописні повідомлення про велику битву на річці Сить.
Щоб Юрій Всеволодович не зміг одержати допомогу з Новгорода, в якому в цей час правив племінник Олександр Ярославич (майбутній переможець німецьких, шведських і датських рицарів), завойовники обложили Торжок, який знаходився на південно-східній окраїні Новгородської землі. Місто було захоплено майже одночасно з битвою на Ситі (5 березня 1238 р.) після двотижневої облоги. Новгородські бояри не прислали захисникам Торжка допомоги, вирішивши відсидітися у своєму місті. Захопивши Торжок, вороги “иссекоша вся от мужеска полу и до женьска”[293].
Переслідуючи вцілілих захисників міста, окремий загін монгольської кінноти рушив у напрямку Новгорода. Не дійшовши до нього 100 верст, біля Ігнач-Хреста він припинив переслідування і повернув назад. У нього не було сил захопити таке велике і багатолюдне місто, як Новгород. Повернувши на південь, завойовники пройшли по східних окраїнах Смоленської і Чернігівської земель. Біля Смоленська їх загони наштовхнулися на мужній опір. Боротьба смолян проти загарбників відображена в “Повести о Меркурии Смоленском”[294].
Навесні 1238 р. кочовики розгромили міста Подесення, серед яких був Вщиж — центр маленького удільного князівства. Факт розорення Вщижа підтверджується археологічними розкопками, які виявили потужний шар пожежі з предметами 30-х років XIII ст.[295]
Особливо сильний опір ворогам чинили жителі Козельська, розташованого у верхів’ях Оки. За словами літописця, захисники Козельська “ум крепкодушьный имели” і боролись до останнього. Сім тижнів витримували вони облогу, і тільки після того, як до міста підійшли війська з Волги з технікою і обозом, місто впало. В бою загинуло багато нападників, у тому числі “три сыны темничи”, тобто сини командуючого “тьмою” — десятитисячним військом. Під час вилазки козельці знищили ворожі машини для облоги. Втрати завойовників були тут настільки значними, що вони назвали Козельськ "злим містом” і, захопивши його, буквально стерли з лиця землі.
Від Козельська військо Батия рушило на південь, у половецькі степи, оволодівши по дорозі Курськом і зруйнувавши його. На середину літа 1238 р. Батий вийшов у Придоння. Тут між Волгою і Доном розташувались основні його кочів’я.
294
Белецкий Л.Т. Литературная история повести о Меркурии Смоленском // Сборник отделения русского языка и словесности Академии наук. — Птг., 1922. — Т.49. — №8. — С.43 — 49.
295
Рыбаков Б.А. Стольный город Чернигов и удельный город Вщиж // По следам древних культур. Древняя Русь. — М., 1953. — С. 104, 115.