Сіра тінь у довгому плащі і трикутному капелюсі, замість обличчя в якої світилася біла яскрава пляма, повільно підійшла до чорного дзеркала, і зробила крок у його середину. Поверхня дзеркала раптово «прочинилася» і проковтнула дивовижного гостя. У театрі одразу все стихло. Стіни зупинилися, чорні губи кудись миттєво щезли, потворний запах вивітрився, бридка рідина висохла. Вже ніщо не нагадувало про страшний бенкет, який тут щойно відбувався. І лише закам’янілий престидижитатор байдужо вдивлявся в порожнечу поперед себе.
Тимур ніби прокинувся від важкого сну. З-за лаштунків на сцену вийшло двоє інших помічників престидижитатора.
— Вистава вже закінчилася? — спитав один з них у Тимура. — Я заснув на мить, а тут прокинувся, слухаю — тиша навколо.
— Я теж трохи задрімав, тому не знаю, — відповів Тимур. — Здається, глядачі вже розійшлися, немає нікого в залі.
Вони спустилися в зал і раптом наштовхнулися на престидижитатора, котрий закляк на колінах посеред залу.
— Що це з ним? — спитав сам у себе наймолодший вухатий помічник.
Він доторкнувся до престидижитатора, і той раптом завалився на бік. Він не дихав. З його широко роззявленого рота щось ніби поблискувало. Тимур нахилився над мертвим престидижитатором і повільно витягнув з його горла велику й, вочевидь, дуже коштовну діадему. Ймовірно, саме через неї й задихнувся бідний престидижитатор.
— Десь я вже бачив цю прикрасу. Але де — ніяк не пригадаю, — сказав Тимур і поклав діадему до своєї кишені.
Позаду почувся радісний зойк вухатого помічника. Він знайшов на сцені велику торбинку, набиту золотими монетами.
— Напевно, хтось із багатих глядачів додатково заплатив за споглядання власної смерті. У них таке частенько трапляється! — розсміявся задоволений Тимур і переступив через охололе тіло свого колишнього компаньйона.
Міністри боязко перешіптувалися. Всі нетерпляче, і водночас з острахом, очікували на появу головуючого. І коли нарешті він з’явився зі своєї потайної кімнати, у залі для засідань миттєво запала глибока важка тиша. Головуючий оглянув присутніх:
— Сподіваюсь, ви всі розумієте, з якого приводу ми тут зібралися. Я і наше вище керівництво вважаємо неприпустимими події, що сталися кілька днів тому в столиці. Для тих, хто, можливо, і досі не в курсі, нагадаю: за сигналом певних небайдужих громадян, наші спецслужби проводили черговий арешт небезпечного письменника, який якраз цієї миті створював шкідливий для всього нашого суспільства твір — казку. Одночасно з цим, знову ж таки ми реагували на заяву наших пильних співвітчизників і проводили вилучення самотніх дітей, які потрапили під небезпечний вплив деяких, незгодних із нашою політикою, людей. Під час цих дій сталося справжнє дикунство і порушення всіх можливих законів і норм — означений письменник і його поплічники влаштували криваву різанину, наслідком якої стала втрата чотирьох наших найкращих агентів. Двоє з них наклали головою, коли виконували свій професійний обов’язок, ще двоє перебувають у дуже тяжкому стані, хоча за їхнє життя борються наші найкращі фахівці. Ще один агент отримав відносно незначні ушкодження і вже знову перебуває в рядах охоронців правопорядку. Злочинці з місця пригоди зникли і наразі їхнє місцезнаходження не відоме. Далі події мали продовження в одному із парків масового відпочинку наших громадян. Тому ми зібрали цю позачергову нараду із однією метою — отримати деякі відповіді від профільних міністрів. І не тільки ми, а все наше суспільство хоче знати, коли будуть затримані ці злочинці і яке покарання вони понесуть. Отже, я вимагаю негайного звіту про заходи, які в даний момент проводять наші органи, — головуючий пильно обдивився всіх присутніх, наприкінці зупинив свій важкий погляд на Міністрі з боротьби із казкарством.