Після цих слів міністри вражено загули, а доповідач обвів колег переможним поглядом. Він витримав промовисту паузу і мовив далі:
— Наразі власника вілли встановлено і оголошено нами в розшук, а саму віллу опечатано, на всяк випадок там також влаштовано засідку. До речі, власником цієї доволі відомої своїми гучними вечірками вілли під назвою «Глибока нора» виявився колишній член уряду, генерал Максиміліан Бабич, відомий у Казкарському підпіллі під псевдо Максимус.
— Гаразд. Ми визнаємо, що ви досягли певних успіхів у нашій спільній боротьбі з цим потворним явищем. Але, пане міністре, ми очікували від вас набагато масштабніших результатів! При цьому ви нічого не сказали про справу Івана-Казкаря, ім’я якого вже сприймається в певних колах як геройське, а його особистість прирівнюють до визволителя від нашого гніту і поборника за відновлення казок! Що ви скажете на це?
— Пане головуючий! Щодо справи, так званого, Івана-Казкаря, то ми вже повідомляли вас про найсуворіші заходи безпеки, яких ми вжили на території всієї країни, а особливо в районі столиці…
— Дозвольте перебити колегу! — підняв руку пухкенький міністр із рожевими щоками й веснянками по всьому обличчю. — Я чув на власні вуха, що говорять про цього Івана в народі. Нібито він разом зі своїми друзями, яких пересічні люди також уже знають по іменах, вирушив у священний похід проти нашого режиму… тобто, вибачте, проти влади. Він нібито має на меті підірвати Безбарвний Екран і зруйнувати Зону Мороку, випустити з ув’язнення всіх засуджених письменників, повернути людям казки, а всіх вас… тобто, вибачте, всіх нас запроторити до в’язниці, чи ще гірше — віддати на поталу народу! Як ви могли взагалі допустити подібні чутки? Хто їх поширює? А чи, може, вони й справді мають під собою певний ґрунт? Скажіть нам, будьте такі ласкаві!
— Щодо всіх цих чуток і наклепів, я думаю, що це справа рук того ж підпілля. Напевно, вони мають якийсь власний план і поширюють подібні чутки навмисно. Я в курсі всього цього. Мушу відповісти вам на ваш закид, що ми вже проробляємо джерело цих побрехеньок, а також робимо все можливе, аби їхнє поширення припинилося. На нашу думку, це елементарна провокація підпілля, навмисне роздмухування неспокою серед людей. Із цього приводу я сам мав би кілька запитань до нашого міністра пропаганди. Наприклад, чому їхнє відомство не робить відповідних контрзаходів, не спростовує ці чутки у пресі, не проводить масовану агітацію серед населення з метою дискредитувати як самого Івана-Казкаря, так і все підпілля?
— Чому ж не проводить? — підвівся з місця високий і худий Міністр пропаганди із золотим пенсне на носі. — Ми вже зробили й запустили із учорашнього дня всіма центральними телеканалами півгодинний фільм про вигаданого героя Івана-Казкаря, який нібито поспішає на допомогу тим, хто скучив за казками. У фільмі повністю спростовується навіть саме існування такої реальної людини. Через усі електронні й друковані засоби масової інформації люди попереджаються про незаконність читання, перегляду, переповідання та поширення вигаданих історій про цього Івана. Скрізь по великих містах масово розклеєно листівки та плакати із зверненням до народу, в яких ми обіцяємо винагороду за будь-яку інформацію про нього чи його друзів, а також про тих, хто розповідає і поширює ці історії. Спільно з Міністерством освіти ми навіть запровадили спеціальні п’ятихвилинки у школах, на яких учителі радять дітям повідомляти відповідні служби чи своїх батьків про випадки поширення цих чуток. Окрім цього, всіма радіостанціями транслюються численні ролики, в яких повідомляється про шкідливість казок. Так що я б не радив вам перекладати вашу відповідальність на інших. Ми свою справу знаємо й ретельно її виконуємо.