— Ясміне!!! — роздратовано гаркнув правитель утретє. — Ясміне, куди ти запропастився, клятий негіднику?!
У ту ж мить прибіг кізляр–ага зі схрещеними на грудях руками й почав улесливо кланятися. Султан був розлючений, він затупотів ногами й заволав:
— Ясміне, ти чуєш пісню?!
— Так, мій пане!
— Хто це там співає?!
— Не знаю, пане!.. — перелякався головний євнух.
— То довідайся!!!
— Слухаюся, о володарю! Зараз довідаємося й покараємо...
Втім, хадім–агасі, прислухавшись, затримався й обережно вимовив:
— Але річ у тім, о мій пане, що пісня лине з боку покоїв самої валіде...
— Однаково довідаєшся й доповіси, хто це співає...
— Буде виконано, мій пане!
— І ще, старий шахраю, ти обіцяв показати оновлений гарем. Де ж ті красуні, яких нам надіслав хан Гірей?! Де служниці, куплені на базарі?!
— О найбільший із правителів світу, — мовив головний євнух, — найкрасивіші дочки високих гір, широких степів і пекучих пустель відібрані, навчені й очікуватимуть на вас завтра в гаремному саду! Я тільки й чекав наказу Вашої милості, щоб...
— Прекрасно! — уперше за весь вечір похвалив його султан.
— О великий правителю... — відразу промимрив Ясмін, кумедно переминаючись з ноги на ногу.
Султан жестом зупинив його:
— Що іще сталося?
— Пане, ваша матір — велика валіде–султан — просила нагадати вам, що очікує на Вашу милість завтра в себе після вранішньої молитви.
— Добре. Якщо валіде бажає мене побачити, я прийду до неї... А тепер піди й довідайся нарешті, хто це там розспівався?!
— Слухаюся, мій пане!
І хадім–агасі миттю зник, немовби й не було його тут зовсім.
Невідомо, чи довідався кізляр–ага щось про таємничу порушницю палацового спокою. У всякому разі, Ясмін нічого не доповів своєму володареві ні в той вечір, ні наступного дня, ані через день. А Сулейман згодом забув про подію, поринувши в безодню світських, справ...
Попереду на султана очікувало прекрасне майбутнє... але чи знайдеться у всій великій імперії людина, яка розділить з правителем радість відновлення?
Глава 8
МАРИСЯ
Султан збирався до валіде. Мармуровий столик був завалений коштовностями, принесеними зі скарбниці. Поруч на розкішному перському килимі лежали різноманітні дорогі тканини: шовк, оксамит, парча, ситець, батист, маркізет...
Побувавши в хамамі[32], Сулейман облачався в чистий шовковий одяг, насамперед вибравши світлу довгу сорочку. Мати так полюбляє шовк, подумав він і вирішив зайнятися подарунками, гідними самої валіде. Підійшов до стосу рулонів найтоншої тканини, провів рукою по поверхні одного з них: незвичайне враження ласкавої прохолоди!.. Султан відібрав кілька відрізів шовку, один рулон білого як сніг маркізету, пару рулонів квітчастого ситцю й відріз м’якого темно–синього оксамиту.
Перейшовши до мармурового столика, схилився над прикрасами. Взявши в руки нитку білих морських перлів, задумався, а чи варто дарувати це матері? Приймаючи від нього перли (хай навіть небачено чудові), вона завжди сумно повторює: «Це до сліз»... Ні, краще вибрати щось інше! Мабуть, от цей перстень із великим рубіном... і оці рубінові сережки! Камені тут менші, зате які ж вони прекрасні — так і виграють на сонці.
І цю витончену скриньку з оніксу теж варто прихопити, і нефритовий гребінь, привезений з далекого Китаю. І оцей масивний золотий браслет чудово прикрасить її витончену руку... Жінка — вона завжди настільки прекрасна в золоті! Сулейман мимоволі замилувався коштовністю, потім недбало кинув у скриньку ще десяток дрібничок, які матінка неодмінно подарує своїм улюбленицям–служницям.
Нарешті покликав кізляр–агу:
— Ясміне!
Євнух виріс миттєво, начебто з–під землі:
— О володарю, ваша матінка вже зачекалася. Вона так нудьгувала без вас!..
— Ясміне, я знаю, що велика валіде нудьгувала, але я усе ще занадто мало зробив для держави!.. Тепер же поклич слуг і служниць: відправляємося негайно.
Чорношкірі раби миттю наповнили кімнату, зібрали визначені господарем подарунки й пішли до тронної зали гарему на зустріч із великою валіде–султан.
Сулейман глибоко шанував матір, як і наказували традиції. Він думав, що ж скаже при зустрічі — адже вже чотири місяці уникав її товариства. А ця літня жінка така самотня у своєму гаремному світі!..