— Вони не зацікавлені зараз в його арешті, навіть незважаючи, що він
терорист номер один.
— ЗЧС, Рицарь, Фелерміт і ми, в нас сама важка конкуренція.
— Я не вірю в те, що ми зберемо всі кристали. — сказала Лара.
— Є в мене один план… — прошепотів Генрі.
— А він надійний?
— Для нас ні, ним ми зможемо одним вистрілом злапати двох зайців, но розповідати про нього поки не буду. На то причини.
— ти нам не довіряєш?
— Ні.
— Генрі, ти навіть положити коробку в мою кімнату не зміг не
завдаючи збитків.
— Всяке буває, але план ви взнаєте потім, якщо мені вдасться все
доробити. Навіть не пробуйте вгадувати.
— То ми все вирішили на рахунок подорожі? — запитала Лара.
— Йдіть як маєте якісь справи. — Келзей скрився за сходами на гору.
Лара пішла на кухню не кажучи ні слова.
Генрі зайшов у свою маленьку кімнату й закрив двері на ключ. В
артфоні включив мапу землі й почав переглядати краще місце для
телепортації, аж раптом згадав, що у військовій уніформі ліпше не йти.
— Артфон, можна якось мене перевдягнути? Ну як в нашому світі, по
голограмі.
— Так, — відповів артфон. — є варіант з голограмою, а є з фізичними
речами. Речі які надіті на вас будуть перенесені в хмарове збереження
артклауд, забрати їх дозволено в будь— який момент.
— А предмети якісь можна зберігати в тому хмаровому збереженні?
— Все окрім живих істот.
— Чому це?
— Технологія хмарового збереження фізичних предметів працює по
принципу телепортації: предмет розбирається на атоми спеціального
формату й переносяться у збереження, жива істота не виживе після такого
збереження.
— Шкода канешно… А є якісь обмеження в цьому збереженні?
— Вам надається тільки шістнадцять гігабайт, кожен предмет важить
по своєму, це залежить від його маси та розміру. Збільшення пам'яті
можливе тільки після дозволу адміністратора.
— Скільки будуть важити мої речі?
— Десять мегабайтів. Ми використовуємо рахування пам'яті із
першого світу, тому якщо ви не розумієте скажіть, щоб я перевела на вашу
мову.
— Все ок, я розуміюсь в тих гігабутах, ну ок тоді, перевдягни мене в
білий костюм компанії шелон шістнадцятого року, точнісінько як
одягаються в нас в Америці, і речі, щоб були фізичні, не голограмні.
— Цієї моделі не має в арт маркеті, так як її ніхто не завантажував, але
у наявності є схожий костюм.
— Ну давай, що маєш.
На Генрі почали пропадати речі, а на їх місці відразу появлялися інші.
— Білий костюм з білим плащем до колін? Це я і хотів!
Генрі вийшов у коридор, взяв малий автомат з тумбочки та перевірив
кількість заряду.
— Артфон ти можеш зарядити цей автомат?
— Перенесіть його в хмарове збереження і він зарядиться.
З рук щез автомат.
— Я там на мапі вибрав якесь місце, телепортуй мене.
Генріх з'явився перед великою стіною, з інших боків були металеві
паркани, Він оглянувся і вийшов на оживлену дорогу й моментально злився
з рухом людей. На артфоні включив навушниковий режим і запхав гаджет у
кишеню білого плаща.
— Артфон, ти можеш знаходити людей?
— Точне місцеположення, так, кого саме треба знайти?
— Ти можеш… як тобі сказати… попробуй знайти людей із мого світу.
В них жовта кров.
— Із чотирьох рас із третього світу, кого вам потрібно?
— Любого, я хочу взнати де вони тут проживають.
— Йде пошук.
Генрі продовжив йти перед підкоряючись напрямку людей.
— А де це я зараз?
— Ви знаходитесь в Московії, назва міста Ґрадулярний.
— Що там з пошуком?
— Знайдений цілий квартал людей із вашого світу у Тархтарії. На
політичній мапі він помічений як закритий район.
— Це проблема?
— Ні, но телепортація там під забороною.
— Мені можна, я їх король.
— Там мешкають люди не тільки з Америки, не для всіх ви являється
королем. Але районом керує американська влада.
— Телепортуй туди, прямо посеред площі з фонтаном.
Генрі з'явився на широчезній площі. Всі хто проходили повз
оберталися і почали розглядати прибульця.
Він в свою чергу гордо підняв голову й голосно заговорив:
— Я король Америки Генріх перший!
— Це король! — Почулися голоси із площі.
— Реально він!
— Я прийшов вам допомогти з вашим не легким життям.
Біля нього вже зібрався натовп, люди здивовано перешіптувалися.
Генрі пішов в перед і всі перед ним розступилися.
— Хто у вас тут головний?
— Я! Ваше величносте. — Сказав чоловік з густою бородою і чорному
плащі.
— Як тебе звати?