— У вас зараз є якісь проблеми? Ми вам допоможемо.
— Вот тому я прийшов до вас.
— Я слухаю.
— Тим, що я втік сюди й знищив усі портали нам нічого не дало, тільки відстрочило наше покарання на деякий час… короче Рицарь тут.
— Тут?! — Терен підстрибнув на кріслі, — в цьому світі?
— Він вже контролює всю владу Гіпербореї, і навіть ЗЧС.
— А як?!!! Про це потрібно терміново доложити всім у верховній раді.
— Не треба нікому нічого казати, ліпше скажи: чи маєш зв'язок із
нашим домом?
— Ну… маємо, а що вам потрібно?
— Все саме сильне. В мене є дуже добрий план як стерти Рицаря, але
без допомоги з іншої сторони цього не зробити, ну ти зрозумів?
— Трошки. Тоді зачекайте, або йдіть за мною до телефону.
Вони вийшли із зали переговорів і піднялися на поверх. Терен
зупинився біля залізних дверей як від сейфа. Відбитком пальця і паролем
двері розблокувалися. За ними не було ніякого скарбу, тільки стіл посеред
кімнати з квадратним приладом з верху.
— Як ви знаєте, — заговорив Терен ле Генріх, — прості сигнали
неможливо пропустити поміж світами, тому треба буде відкрити портал і
сигнал пройде через нього, якщо ви не зрозуміли: перед вами стоїть стіна, ви не можете просунути через неї руку, ну ніяк, тому треба зробити діру, щоб…
— Та знаю я, зрозумів вже. Портал у вас цей працює?
— правду кажучи, я ні разу їм не користувався, але не переживайте.
— Я по твоєму боюсь? Включай давай.
Терен включив телефон. Перед ними появився екран із лазерної
голограми.
— Це воно підключається так, зараз буде просто червоний екран, а
потім має з'явитися зображення.
— Зрозуміло.
— А до кого імено вам треба подзвонити?
— До міністра військових справ, або хто має доступ до нашої зброї.
— А, то треба у військ відділ подзвонити, якщо Рицарь там нікого не
розігнав.
На екрані почало щось зображатися, а вже через хвилину перед ними
появилась постать.
— Хто дзвонить? — запитав чоловік на екрані.
— А хто питає?
— Старший із комунікаційної мережі.
— Ти можеш покликати міністра військових справ?
— Ні, поки не скажете хто ви!
— Що? Навіть свого короля не впізнаєш?
— Генрі перший?! Це… це ви?!
— Ні, твій дід.
— Вас же вбили.
— Ну як бачиш, клич головного який може керувати всією зброєю.
— Зачекайте секунду, я перемикну на його офіс.
Через кілька хвилин екран перемикнувся на іншу жирну рожу.
— Це я пане Генріх.
— Хто?
— Ну поки що не знаю, але я єдиний хто маю всі ключі до всієї зброї.
— А як тебе величати?
— Фарус.
— Ну знач так Фартух, ми дзвонимо зі штабу який знаходиться в
четвертому світі, тому кажу на перед, наші питання будуть трошки
дивувати. В нас зовсім немає інфи, що сталося із моєю Америкою.
— Мушу вас засмутити, але країна вже не ваша, тут царює на
половину анархія, а на іншу половину… все по старому, соціалізм
просовується як тільки може, деякі партії хочуть комунізм як в першому
світу було, але з нашим соціумом таке неможливо.
— А армія ще є?
— Рицарь її відродив і наказав стежити за порядком по всій країни, ну
як і в інших які він захопив, забув сказати вже наддержав не існує, точніше
вже немає політичних кордонів. Після того як Рицарь щез, всі подумали, що
економіка знищиться, але всі живуть як раніше, тому переживати за нас
поки, що не треба.
— А як там із нашим запасом "чорних бомб"?
— Тут… вот що: Рицарь знищив всі запаси зброї масового ураження, ми тепер вибачте з голою сракою.
— Упс… проблемка. — Генрі прикусив губу.
— Чому? За чим ви зовсім подзвонили? — запитав Фарус.
— Ви думаєте Рицарь назавжди щез? Ні, він прийшов до цього світу.
— Вот прикол... Тоді це була правда, що він буде захоплювати усі
світи.
— Він тут не для того, щоб просто захопити все, йому потрібна зброя, дуже сильний інструмент, завдяки якому можна набагато швидше робити
свої темні справи, і хочу вас порадувати: він майже добрався до цього
інструменту і буде дуже недобре коли йому вдасться заволодіти бажаним. Я
розробив план який забезпече нас надією.
— Не терпиться його почути. — Фарус байдуже запхав пальця до носу.
— Але однієї надії буде мало для переконання всіх, треба мати хоча б
тверду основу.
— Це також я маю. Так вот, що мені знадобиться: чорні бомби, пушки
з притягненням "плазери" і людей, чим по більше.
— Не думаю, що люди чимось допоможуть, він п'ятдесятитисячну
армію за кілька хвилин поламав.