йому багато шансів на перемогу. У кутку гаражу цвіркнув ствол пістолета.
Прибулець почав бігати навколо цілі й стріляти електричними кулями. Але
бар'єр від артфона стримував всі кулі.
— Артфон, включи максимальне світло!
Гараж враз осяйнув ярким світлом, яке засліпило Лару. Цією нагодою
скористався прибулець: із— за спини схопив її за горло і підставив ніж не
даючи зайвий раз рухнутись.
— Бачиш крихітко, це просто бізнес, програвати не в моїх планах. —
Гаряче дихання незнайомця палило їй праве плече. Сила в його руках могла
з легкістю роздавити каміння. Тиск на її шиї збільшувався з кожної
секунди.
— Помиляєшся. — почувся голос з проходу.
Прибулець обернувся і побачив Келзея з автоматом. Не довго думаючи
Кел стрельнув й прибулець впав разом з Ларою.
— Майже встиг! — Кел обережно підійшов тримаючи лежаче тіло
прибульця на прицілі. — Ще б пару секунд і прийшлось шукати нового
агента.
Лара задихаючись відповіла:
— Все було під контролем...
— Повірю тобі на слово.
В цю секунду прибулець скочив на ноги, но Келзей злапав і скрутив
йому руки за спину.
— На який бізнес ти працюєш?! — Кел потягнув його руки в гору
спричиняючи більше болю.
— Пішов ти!
— Ти від Фелерміта?
— Твій янгол мене послав.
— Ніхто не має знати про існування чорного виходу крім Фелерміта, тому відповідь напрошується сама собою.
— Дивні якісь в тебе останні слова. — прибулець як Лара зробив
сальто й вирвався із захвату. Приземлившись біля виходу у тунель, він
дістав пояс зі сферичними предметами й включив їх.
— Гранати!!! — крикнув Келзей.
Спритним кидком Лара закинула прибульцю артфон в кишеню.
Навкруги нього з'явився щільний бар'єр. Він хотів щось сказати, але попіл
прикрив весь обсяг. Всі гранати вибухнулиу бар'єрі, тому окрім слабкої
вібрації довкола ніхто нічого не відчув. Що лишилося після прибульця із—
за пилюки неможливо було розглядіти.
— Артфон, відключи бар'єр. — наказала Лара.
Бар'єр щез. На місці прибульця почав валити густий дим. Лара
помахала руками й пчихнула. вона мовчки дивилась, не проявляючи ніяких
емоцій, але коли Келзей здивованими очима обернувся вона відразу змінила
обличчя на перелякане.
На підлозі лежали обгорілі куски тіла. Майже вся кров засохла
передаючи гидкий запах.
— Не плач тільки. — сказав Келзей. — Фелер знав, що я буду чекати
тільки трьох його основних помічників, яких стримував Генріх позаду
будинку. Моя помилка майже не підвела всіх… Добре, що ти вчасно
включила інтуїцію і зберегла нам всім життя.
— Все було під контролем... — Лара тихо щось прошепотіла й артфон
з гори попелу прилетів їй в долоню.
— Не в перше повірю тобі на слово. — Кел пішов до виходу й
обернувся, — треба тунель чимось закрити. Не хочеш свій артфон
залишити?
— Я б з радістю, но це не входить до…
— Тоді я залишу.
— Генрі, мабуть, спить в нього артфон точно вільний але… —
Лара мовчки підійшла до тунелю й положила свій артфон. Прохід
закрила прозоро — синя силова стіна. — А, що робити будемо?
— Залишимо все як є, завтра Генрі прокинеться, він має це побачити.
Йди спати, піднімеш мене коли прокинеться Генріх.
Кел пішов до свого кабінету. Він зачинив двері на ключ, і ліг на ліжко.
В голову почали лізти найгірші сценарії цієї події. Він піднявся, підійшов
до столу, включив стаціонарний телефон і подзвонив до Лари у кімнату.
— Що? — почувся голос з трубки.
— Лара, включи на артфоні сигналізацію...
На наступний день о п'ятій ранку, Генріх прокинувся першим від
горілого запаху. Треба було вирішувати це питання самостійно, не чекаючи
постороньої допомоги. Він стрибнув на ноги з постіллю і пішов по сліду
запаху шукаючи його джерело. Дійшовши до дверей гаражу, він відчинив
їх, пройшов в середину і від побаченого закричав:
— ТУТ ХТОСЬ ЗГОРІВ?!
На його крик прибігла Лара, а згодом і Келзей.
— Ну і як вам це? — Запитав Келзей. — подобається?
— Норм штиняє, я думав це ти на міну наступив.
— А могли згоріти всі разом, через вашу лінь. — Кел підійшов до
Лариного артфона (який закривав прохід у тунель) і взяв його.
— Ти це до чого? я тут в чому винуватий?!
— В ночі до нас пробрався запасний агент Фелерміта. А прийшов він
через тунель, в якому ви мали налаштувати всі пастки.
— Що за пастки, і чого їх я мав налаштувати?