— Ви тут також винуваті, не треба було в масках нападати на нас. Але
опустимо цей факт, свою провину я викуплю смачною інформацією, за
розповсюдження якої Елерон навряд чи поляскає мене по голові.
Інформація ціна й актуальна не спроста, в нашому тісному братстві
маршалів відчувається розкол з появою Рицаря, не просто так я припускаю,
не дивлячись на ці…
— Та, що за інформація ти мені скажеш чи як?
— …Фелерміт втік…
В телефоні повисла траурна атмосфера.
— Як це сталося для нас теж дивно, ніби всі передумови були складені
для його втечі із командою.
— Рицарь. — Кел стримав у собі прояву гніву й приклав трубку назад
до вуха. — На щастя я був готовий до такого повороти й на перед зробив
план. А що там на рахунок зеленого кристала який ЗЧС самостійно
дістали?
— Ця вже інформація викупить провину всіх чотирьох маршалів, пане
Келзей.
— Не забувай, що ви працюєте на Гіперборею, а точніше на мене.
— Та скоро цієї вашої Гіпербореї не буде, як і всіх інших країн.
— Не думаю, що Рицарь буде їх знищувати.
— Ні, знищувати навряд чи, ми цього не дамо, їх чекає трошки інша
участь, але точно яка не знаю.
— Ладно, дякую за інфу тобі Фізер…
— І Ларі там по менше довіряйте. — Фізер перший відключив дзвінок.
Лара зайшла в гараж. З тунелю вийшов брудний Генрі, витираючи
рукавом обличчя.
— Ого, ти ніби зі шахти вийшов, там насправді так брудно?
— Кажеш ніби там не була.
— Не було потреби туди ходити. — Вона пожала плечима й
обернулась до виходу.
Генрі розклав інструменти по місцях й вийшов з гаража. Келзей сходив
по сходах і зустрівся з Генрі.
— Як успіхи з ремонтом, ви вже закінчили?
— Майже не вбив себе вогнеметом, але все чікі— брикі, однимсловом
готове до експлуатації, можеш навіть попробувати на практиці.
— Мабуть, відмовлюсь від користування цим тунелем. А ви
перевірили всі пастки?
— Ні.
— А хто тоді їх перевірить?
— Дві години я їх ремонтував! короче, вот залізе туди ще один гад і ми
вже перевіримо як все працює.
— Добре. Хотів вас покликати до себе в кабінет, але йдемо у вітальню.
— А для чого спустився? Міг же подзвонити.
— Я так розминаюся.
За пару хвилин до вітальні зайшла Лара.
— Всі зібралися, — сказав Келзей показуючи Ларі сісти на диван. —
Для початку хтось знає щось про цей ліс куди ви йдете?
— Цей ліс єдиний лишився у первозданному стані від початку
створення землі, — швидко відповіла Лара, — а все завдяки Еклайзерам.
— Ви про ті кам'яні дерева висота яких сягає тридцять і п'ятдесят
кілометрів?
— Раніше вони росли по всій планеті, — відповіла Лара, — але зараз
від них лишилися тільки пеньки у вигляді скал. Склад повітря у цьому
регіоні не такий як повсюди, наприклад кількість кисню становить
п'ятдесят відсотків, при тому, що по всій планеті двадцять два.
— Стоп, як тоді ми будемо там дихати?! — Генрі включив артфон, щоб
самому знайти інформацію.
— Проблема не в самому кисню, а й в інших газах до яких легені
звикають не відразу, а точніше через місяць спеціальних тренувань. У нас є
потрібні маски з фільтрами, тому з диханням питання закрито.
— Тепер на рахунок мого плану. — Серйозно промовив Келзей. — Ці
остатні дві години, за які Генріх ремонтував тунель, я шукав людей які
могли б знати приблизне місце розташування саркофагу. І одного такого
чоловіка мені вдалося знайти.
Під виглядом військових Тархтарії, ви розпитаєте його про все.
— А як нам знайти одну людину із сотні мільйонів?
— В артфоні є пошукова програма, яка знаходить потрібних людей.
— І це все? — запитав Генрі в очікуванні спокою.
— Є ще одна неприємна новина… Фелерміт втік від ЗЧСників.
— О боже! — Розчаровався Генріх.
— Разом із трьома солдатами.
— Ти маєш тих трьох що за будинком мене майже не вбили?
— Конкретно не знаю. Тому наш план буде пов'язаний з Фелермітом, як ЗЧС не може його утримати, то це зробить Гіперборея. Ви знайдете
кристал, а потім з'явитесь там із жучком, Фелер прилетить в пастку де його
буде чекати пару сотень солдатів.
— А може дамо змогу самому Фелеру знайти кристал, відкрити
саркофаг, а вже тоді його схопити. Ми без армії можемо це зробити.
— Ні Ларо, ми не можемо так ризикувати.
— Стоп, а для чого терористу Фелерміту кристал потрібен? — Генрі
розвів руками.
— Якимось дивом він все знає, і про меч і про кристали, тому хоче