всім заволодіти. Якщо йому не вийде дістати меч, то прийдеться продати
кристал за хорошеньку суму, він добре знає, що меч не дістати без якогось
пазла, тому продати кристал буде кращим рішенням.
— Ще одного конкурента нам не хватало!
— Добре, з цим ясно. — Келзей присів навпроти Генрі на м'який
диван. — Лара, можеш бути вільна. Через пару годин будь готова вийти.
— Добре пане Келзею. — Лара відійшла до своєї кімнати.
— А ви Генріх, будь ласка, залишається, я маю вам щось сказати.
Генрі від почутого інстинктивно напружився.
— Ви розумієте які в нас зараз напружені обставини, тому я не хочу їх
ще натягувати.
— Ти щось задумав Керозел?
— Ні, не подумайте нічого поганого. За п'ять десятків років свого
життя я отримав багато опиту, але ваша автобіографія мене здивувала, оскільки мій опит отриманий за все життя навіть і близько не стоїть з
вашим. Це пов'язано через умови нашого життя. Воно у вас було дуже
важке, а в мене м'яке і безпечне, повна протилежність вашому. Відмінність
образу життя в інших світах здивує тутешню людину, не в краще сторону.
Якщо, наприклад перед вами з'явиться шанс вибору: спасти Лару або
кристал, ви з великим відсотком ймовірності виберете кристал, виправдовуючи це тим, що в будь— якій війні бувають жертви…
— Це ж не правильно! Ким я буду після того, як дозволю вбити свого
товариша?
— Навіть, якщо наслідки цього вибору будуть раковими?
— Якщо ти дозволяєш вбити її, то про мене ти тим більше не будеш
думати.
— Таке теж може бути.
У вітальному залі з'явилися напружена тиша після відповіді Келзея.
— Лара коли йшла на роботу агента. — Першим заговорив Кел м'яким
тоном, — була готова на такі крайності, це її вибраний шлях. Ви це
розумієте?
— Чекай Кемжей, ти мені тут мозковправні тестування проводиш, чи
як?
— Я перевіряю вас на психічні послаблення.
— Я на психа схожий?
— Самоотруєння дає свої плоди, наприклад я вже у вас п'ять відхилень
нарахував.
— Про які отруєння ти говориш?
— Через артфон я взнав, що люди в інших світах вживають харчову
отруту, яка ламає життя і мозок людини, ви я думаю також цим зловживали,
чи я не правий?
— Я вже передбачаю, що від моєї відповіді буде залежати піду я на
пошуки кристалу чи ні.
— Було таке в думках, але я і так весь час операції буду вас
контролювати по артфону, так, що… — Келзей вийшов з вітальні лишаючи
недосказану думку літати у повітрі.
Через годину всі знову зібрались у вітальні. Генрі надів той самий
бойовий костюм в якому нападав на ЗЧС. Лара перед ними перетворила
свої речі на щільно закриту уніформу поліції Тархтарії.
— Ого Ларо, а куди артфон тоді діває старі речі? — запитав Келзей.
— Всі речі переносяться у хмарове збереження. — відповів Генрі. — Я
вчора цією функцією користувався. — поверх бойового костюма на ньому
з'явилась лазерна ілюзія уніформи, що й в Лари.
— Зброю тільки зараз не беріть з собою. — Сказав Кел включаючи на
артфоні мапу. — Я кинув вам місце куди ви маєте телепортуватися.
— А чи будуть там люди або ще якісь незручності?
— Я про все подбав, це місце для вас ідеально підходить.
Генрі включив артфон і переглянув повідомлення від Келзея.
— Ого, а чого на кілометр від міста?
— Потім розберемось. — Лара щезла перед ними.
— Вам Генріх теж вже час йти. Я помолюся за вас.
На безлюдній проїзній дорозі з'явився Генрі. Обдивившись він різко
забіг на тротуар де його чекала Лара.
— Невидимий режим будемо включати, чи як?
— Я не бачу тут ні душі. — Відповіла Лара. — В цьому кварталі всі
ще сплять, а от куди ми йдемо, там ще тусовочка йде.
— Мати рідна! — крикнув Генріх дивлячись далеко у гору, — це і є
ваші Еклайзери?!
— Як бачиш. Їх видно за сотні кілометрів, не просто так це місто
популярне.
— Всі ходять в намордниках як ми?
— Це маски для кисню називається. В них ходять тільки новенькі, а
місцеві жителі давно легко дихають тутешнім повітрям. Йдемо у перед, нам
не довго йти.
— Куди?
— Мій артфон вже знайшов потрібну нам людину, і ми йдемо за ним.
— Давай тоді телепортуємося, навіщо марно чоботи протирати.
— Розумієш Генрі, Еклайзери своєю атмосферою не тільки повітря
зберегли у первозваному стані, а й усю природу, тому гріх не полюбуватися
цим, йдучи по безлюдному місту.
— Навігатор налаштований, — сказав артфона. — Йдіть прямо триста