Выбрать главу

так.

— Ви мене по акценту до Гіперборейців приписали?

— Ні, хоча він вас видає, у нас дівчата і жінки себе так не ведуть. Ну

добре, забудемо ці дрібниці, в якій країні ми б не жили, все одно всі ми

люди, а важку обставину поміж нашими державами залишимо політикам.

Ви якраз із розділу політики?

— Не відповідай прямо. — Сказав Келзей, — поцікався для початку

його життям.

— Не зовсім, розділ політики не проводить допити прямо на вулицях.

— А ми ж в приміщенні.

— Не суть, я на рахунок інформації яку ви Хорел мені надасте.

— Вам це кому? Міністрам Гіпербореї?

— Та що ви завели з цією Гіпербореєю? Залиште її в спокою. — Лара

сперла руки на краєчок столу тримаючи артфон. — Ви один із небагатьох

щасливчиків кому вдалося повернутися після зустрічі з Байденом… ой

саркофагом.

— Мені це прокоментувати чи що? Та, було діло. Років чотири назад, я

тоді ще займався пошуками всяких… Ви хочете в мене місцеположення

саркофагу взнати?

— Який же ви догадливий. — За щільним шоломом Ларина посмішка

виросла в рази.

— Розбирайся тоді сама Ларо, якщо ти так вирішила, — сказав Келзей,

— тільки щоб позитивний результат був.

Хорел різко піднявся з місця, Лара на цю міні провокацію підняла

тільки одне око.

— Офіціант! — голосно сказав Хорел, — принесіть два фруктових

настою. Вас пані поліціонер пригощати? — Відповіді не було, — теж так

думаю. Несіть тоді три горнятка! — Він сів на місце розслабляючись як на

дивані.

— У вас не дуже чисте минуле Хорел.

— Ви про мої зв'язки з терористами?

— І не тільки.

— Мені це коментувати?

— Від вас також хотілося почути щось.

— Прошу, не беріть цю дурню в голову, докази у вашій наявності

тільки чутки, за таке я не думаю, що можна щось приписати.

— Яка шкода, що декларовані закони й конституція існують тільки в

Гіпербореї…

— Що?

— Хто?

— Мені удати ніби я цього не почув? — Хорел відчув вигоду і

посміхнувся.

— Я розумію ви хочете нагороду за інформацію.

— А ви догадлива жіночка. Мені якось не хочеться за дурно ділитися

смачним, при тому, що с цього можна заробити.

— У вас проблеми з фінансами?

— Я в іграх одному хлопцю хорошу суму програв… йому тоді просто

пощастило, все мало йти по мому плану, як би…

— Кхе! — перебила його. — Я пропоную...

— Двісті тисяч, нашої валюти.

— Ох ні чіху... А не забагато? На такі гроші все життя у золоті

прожити можна.

— Поліції Тархтарії навряд чи буде шкода витратити деяку суму для

реалізації важливої місії.

— Може, я б заплатила, але кажеться ти дуриш, за якісь місц… А чому

ви самі не шукаєте склеп? Ви ж знаєте в якій стороні він знаходиться.

— На це є причини. — Посмішка зникла з обличчя Хорела, а погляд

відвівся в бік. — Коли я торкнувся рукою золотого склепу, він дав мені

зрозуміти, що не для мене це все, не для мене… А бажання повертатися за

тим, що і так тебе не чекає, зовсім якось не хочеться.

— Це дуже важливий момент, не хочете пройти психотерапію?

— Ой не треба все ускладнювати! Дайте мені потрібну суму і

розходимось, ясно?

В цей момент до їхнього столу підійшов Генрі у білому плащі, і без

ніяких масок на обличчі.

— Привіт туристи! — сказав він сідаючи біля Лари.

— Туристів легко приділити. — Фальшива посмішка знову заграла на

обличчі Хорела, — туристи ходять з масками, точнісінько як ця пані

поліціонер. Чого тобі потрібно друже?

— Я тут краєм вуха вас підслухав і думаю, а чого б не допомогти

слідству. Скільки хоче цей пан Хорел?

— Двісті тисяч, по тутешній валюті. — Відповіла Лара.

— Ох ніх… ніх… — Генрі артистично узявся за серце імітуючи

сердечний приступ. — Нічого собі! Та не коштує ця інформація аж такий

бабулесик! Приблизне місце розташування я сам можу вам показати, за сто

п'ятдесят тисяч.

— От гад. Я не дам тобі свого клієнта. — Прошепотів крізь зуби

Хорел, — сто тисяч і інформація ваша.

— Така ціна вже більш цікава, не думаєте пане незнайомець? — Лара

подивилася на Генрі, натякаючи, щоб вийшов геть.

— За такі копійки я і туристу дорогу не покажу. — Генрі піднявся з

крісла й обернувся до виходу. — Та йдіть ви.

Після зникнення Генрі, Хорел видохнув.

— Гроші я вам дала, можете подивитися у свій банківський рахунок.

Хорел подивився у свій телефон кивнув.

— А ви швидко. Запитуйте, що потрібно.

— В якій стороні знаходиться склеп.

— Це не безпечна подорож.