— Я не сама піду, все ж таки я із поліції
— Добре… Нам краще відійти у безпечне місце, у наших стін є вуха.
— В цьому нема потреби, — Лара щось включила на артфоні, — нас
ніхто не почує.
Хорел глянув у всі сторони й закричав:
— А— А— А!!!
Всі присутні обернулись до нього, лице залилося фарбою.
— Це не працює...
— А тепер точно можете щось закричати.
— Ви що? Мене за дурня тримаєте?!
— ЯКЩО НІХТО ЗАРАЗ НЕ ЛЯЖЕ НА ПІДЛОГУ, ВСІХ БУДЕ
ЗААРЕШТОВАНО!!!
Ніхто не обернувся, ніби вона нічого і не говорила.
— Питання є Хорел?
— Добре, вірю. Всі в тому числі я, знають тільки приблизне місце
розташування саркофагу, в іншому випадку його б уже давно обчистили. На
заході від старшого Еклайзера ваша дорога лежить.
— Старший Еклайзер це той, що вищий?
— Звичайно.
— А куди далі нам рухатись?
— Ви інстинктивно зрозумієте, кажу чесно, якщо це захоче сам
саркофаг. — Хорел знову підозріло посміхнувся.
Лара піднялась з місця.
— Пам'ятайте Хорел, що вас найти буде дуже легко.
— Не бійтеся, моя інформація вас виведе куди потрібно.
Лара вийшла з кафе.
— Файна робота. — Сказав голос Генріха з артфону.
— Ви двоє весь час за мною слідкували?
— Так. — відповів Келзей, — вам довірити нічого не можна, той втік, та своє почала імпровізувати. Добре, не будемо сваритися, головне, що
корисну інформацію ми дістали.
— Ми може зараз на базу вернемося? — запитав Генрі.
— Як хочеш, я ще хочу тут залишитися.
— Ти Ларо саркофаг зараз ідеш шукати?
— Так.
— Йдіть тоді двоє, мені з міністерства дзвонять, побудьте пів годинки
без мене. — Келзей відключився від каналу.
— Я Ларочка тебе на виході чекаю.
— Бачу. — На людях вона телепортувалася прямо до Генрі.
— Тут же люди! — Генріх аж перекривився від такого.
— Ой, фокус. Йдемо за мною.
— Тільки давай без телепортів, на тебе вже людей сто озираються.
— А як ти зміг без маски дихати?
— Артфон на лице наложив якихось там фільтрів, які змінювали склад
повітря. Але в масці більш комфортніше.
— Ми йдемо зараз до старшого Еклайзера, а далі за схід. — Сказала
засмученим голосом.
— Чому так в'яло? З тобою все гаразд?
— Відчуття ніби той Хорел мене надурив.
— Тобі сто тисяч шкода?
— Та не в цьому діло... У військовій академії я була ліпша за всіх у
всьому, тому випустилась у два рази швидше своїх однокурсників, але
після першої невдалої місії, відчуття непокою не відпускають коли переді
мною стоїть важливий вибір.
— Еее. — Генрі криво посміхнувся, — я не доганяю про, що ти кажеш.
А на якій стороні ти воювала, за Тархтарію чи Гіперборею?
— Ти що, не було ніякої війни поміж країнами, тут люди не дурні
мавпи як у вас. Бойові дії шли тільки з терористами.
— З відкіля тут терористи?
— Нас також тривожило це питання, але це не заважало робити
теракти для залякування уряду. Тільки зараз я розумію, що це люди із
вашого світу, тільки в них була можливість постачати всіх зброєю.
Ні, погодь, ти щось плутаєш, якщо наші люди постачали вам зброю, то
від вас і мокрого місця б не залишилося.
— У терористів максимум були автомати з металевими кулями та міни
різних видів.
— Ах от для чого навіть після нашої технореволюції деякі фірми далі
продовжували виготовляти стару зброю. — Генрі замислено призупинив
крок.
— Не зупиняйся Генрі, ми з таким темпом тільки в кінці дня дійдемо
до Еклайзера. О, а може разочок заліземо на нього, все ж таки не кожен
день можливо побувати на висоті п'ятдесят кілометрів.
— Та зачекай но зі своїм Еклайзером. Як ви побороли тероризм?
— Ми його не до кінця побороли, Фелерміт зараз очолив минулу
банду, тому поки він не сяде, з тероризмом не буде до кінця покінчено.
— Що на рахунок тебе?
— В мислі?
— Ти казала, що теж боролася з терористами, і як успіхи?
— Мене вбили на першій серйозній місії.
— Оу... — Генрі від сорому прикусив губу, — як так вийшло, щоби ти
така супер— пупер незалежна дівчина програла в першій битві, це жарт
такий?
Лара посміхнулася на секунду.
— Ти не правильно зрозумів, на ту першу місію відправили всіх
четвертокурсників, а мене з другого курсу також з ними. Наша розвідка
помилилась і вважала, що у тих терористів буде тільки стандартні
елекрокулі. Наш конвой закидали гранатами, більшість померла на місці, інші мої друзі повтікали, лишаючи мене саму. Проблема була в тому, що в
тій базі терористів розробляли дуже небезпечну зброю, яка могла змінити