все. Доробити їм не можна було дозволити, тому я самостійно пішла
війною на цілу базу терористів, і вчасно зупинила тестування тієї зброї. Без
втрат звичайно не обійшлося, мені прострілили тіло в трьох місцях, за то
місія була завершена.
— Вона вам дещо не договорює, — голос Келзея прозвучав у Генріха в
голові. — не бійтеся, тільки ви мене чуєте. Лара тоді повбивала майже всіх
терористів, і прострілила насмерть двох полонених, хотіла вона спеціально
того чи ні, я не знаю. Їй звезло, що я перший приїхав на поле битви й спас її
від декількох смертельних ран. Мені прийшлось всім повідомити, що вона
не вижила, а терористи самі себе повбивали, плюс двох заручників. Після
цього всі країни вирішили їй посмертно вручити статус маршала...
— Ало Генрі ти мене чуєш?
Голос Лари вибив Келзея із голови.
— Я тобі говорю— говорю, а ти мовчиш ніби вообще не в цій планеті
прибуваєш.
— А... Так, я тебе дуже добре не слухав.
— Ладно, проїхали.
— На рахунок вашого Фелерма...
— Фелера правильно.
— Фелера точно, там ніби Кел з ним дружив, або ні, короче зрозуміти я
не зміг.
— Ой, що ж тобі сказати... Вони двоє справжніми героями були, разом
боролися з тероризмом, разом навчали всіх у нашій академії, мене в тому
рахунку, тільки в один момент Келзей зрозумів, що Фелерміт зрадник, оскільки це він нас дезінформував по поводу збройного арсеналу тих
терористів яких я вбила... Ой, маю на увазі вони мене прострілили.
— Зроблю вигляд, що повірив. О дивись, нам приблизно кілометр
лишився до цього Еклайзера, будемо впритул підходити?
— Навіщо, дивись скільки там туристів, нам зайвий раз світитись
невигідно.
— А як тоді нам від Еклайзера захід заміряти?
— Мій шолом підтримує доповнену реальність, плюс він під'єднаний
до артфону, я вже бачу як нам скоротити, йди за мною.
— Шо, в ці джунглі лізти?! Там павуки завбільшки собаки!
— Ніяких тут павуків не існує, но жуки та інші комахи це вже правда, велика кількість кисню дала свій ефект. Тут вся природа більша ніж
повсюди.
— Тебе хоч броньований костюм з ніг до голови захищає, а мій шолом
з маскою вже навіть від кулі не врятують!
— В артфоні є великий вибір різної екіпіровки, можеш прямо зараз
змінити прикид.
Генрі вибрав на артфоні ізольований військовий скафандр, який
з'явився на ньому замість минулих речей.
— Ми ж не в космос йдемо!
— Звичайно, тут ще гірше космосу... Чекай но, — Генрі обернувся в
сторону лісу, — в мене таке відчуття ніби я знаю куди йти, мабуть, про це
говорив Хорел.
— Я чогось нічого не відчуваю.
— Недостойна значить. Йди тепер за мною.
— Може телепортації застосуємо? Чого ногами пертися.
— Я б з радістю, але моя інтуїція працює тільки на пару метрів.
— Це як?! Ні, не відповідай, просто йдемо. Не наступай тільки зайвий
раз на всяку рослинність.
— Що ти маєш на увазі?! Проїхали.
— Ні, полетіли. — Лара на метр піднялась в повітря і щезла.
— Ти куди?
— Якщо хочеш теж летіти, спочатку включи режим невидимості. Крім
нас тут в лісі багато людей ходить.
Генрі теж включив маскування і левітацію та полетів у напрямку
інтуїції. Зелений ліс не хотів показувати свій край, кольорові кущі ніби
зачаровували й збивали їх зі шляху не даючи пролетіти в деякі місця. Чуйка
сліпо заманювала його в різні глухі місця, а потім різко давала знак "йти в
інше місце". Генрі не витримав цих довгих знущань над своїм часом і
полетів у гору щоби бачити весь ліс як на долоні. Лара догнала його, не
хотілося лишати його самого, оскільки він єдиний шанс щоби знайти
потрібне.
— Та що з тим лісом не так! — крикнув Генрі підіймаючись у повітря,
— чуєш Лара, а може з артфона якісь пошуковий скан провести?
— Я вже раз десять провожу скан лісу, навіть артфон нічого не може
знайти, це просто жуть якась. Нащо ми підлетіли та високо?
— Під деревами мені ніяково... зле і недобре.
— Мені на оборот дуже приємно.
— Не знаю, може я такий дивний, або ти така розумна... О! — він різко
обернувся. — я щось відчуваю у цій точці лісу.
— Сигнал артфона куди ти показуєш не проходить, місце там
замасковане якимись приладами.
— Магією.
— Не існує такого приладу!
— Ти мені будеш такі речі говорити? Я у десятьох світах був, і такого
там надивився!
Лара хотіла відповісти, але звук двигунів літака відволік її увагу.
Обернувшись вони побачили літак у хмарах, курс якого явно був