найкращою здатністю є обман. Пане Келзей ви хоча б знали, що вона
працює на Фелерміта?
— Так знав. Але нічого не робив, бо мав трохи більші плани на неї.
— Перестаньте балакати й подивіться, що вони роблять! — Перебив їх
Генрі дивлячись у сторону поляни з саркофагом. — Ця ваша Рейла вже
першу мозаїку склала! Ще трохи й вони повністю відкриють склеп!
— Ми того якраз і прагнемо Генрі.
— У вас є артфони, ви їх заарештуєте, наші солдати прилетять і їх
заберуть. Тільки мене насторожує спокійність Фелера, він ніби очікує
нашого проявлення.
— І як вони взнали де ми?! Я ж витягнув із себе жучок.
— Значить всередині вас понад двох жучків.
— Відчуваю себе кіборгом.
Лара посміхнулась. В цей момент Мефорій обернувся в їхню сторону і
прицілився у дерева.
— Дурень цей Мефорій. — здохнула Лара.
— Тобі ці двоє з автоматами теж не подобаються? — Запитав в неї
Генрі.
— Це Селевін і Мефорій, Малфек скорочено. Вони двоє були
четвертий курс коли я в другому навчалась. Вони були з мною у загоні, коли нас відправили на ту ракову місію, і якраз імено вони першими втекли
коли наш машинний конвой розірвали.
— Ти про ту місію в якій тебе підстрелили?
— Та, якраз про цю. Не дивно, що вони обоє приєдналися до
терористів.
— А про кого вони ще говорили?
— Про ту людину яка прорвалася до нас в гараж...
— Готово, Пане Фелерміт, я вже дві закінчила. — Радісно повідомила
Рейла. Вона присіла до Фелера і подивилася на його незакінчену мозаїку
квітки. — У вас важче малюнок.
— А ця Рейла нічого так. — Сказав Генрі.
— Ти про що?
— Не кожен день можна побачити гарну дівчину з фіолетовим
волоссям і вушками як у кобилки.
— До її вушок в мене теж завжди питання були, але вона
відмахувалась і казала ніби це проста аномалія.
Фелерміт пересунув остатній квадратик і зібрав повний малюнок.
— Готово! — радісно крикнула Рейла.
— Ще рано радіти, по словах одного з очевидців у музею, енергія
кристалу відключає всі електроприлади у радіусі п'яти метрів.
Фелер з Рейлою відстрибнули по дальше. Дах і стіни саркофага почали
рухатись, а потім роз'їжджатися у різні сторони даючи змогу побачити свій
скарб. В середині засвітився червоний кристал розміром з футбольний м'яч.
Його червоне світло вийшло за межі саркофагу і як туман перетворило всю
зелену траву у червоні квіти, а найближчі дерева змінили тільки колір кори
на червоний. Фелерміт вдів чорні тверді рукавиці й обережно витягнув
кристал.
— Оце так диво! — здивувався Мефорій.
— Заткнись і подай контейнер, це наш білет у світле майбутнє, не
проґавте тільки його
Селевін відкрив квадратний кейс, Фелер акуратно положив кристал в
середину і закрив його.
В цей момент на поляну вистрибнув Генрі.
— Всім стояти! Вас всіх виродків затримано, хто зайвий раз рухнеться
тому у в'язниці я слизьке мило підкину!
Всі четверо опустили зброю і підняли руки до гори імітуючи
покірність.
— Ми вас чекали. — Спокійно сказав Фелерміт, — Келзей прийшов
сюди чи лишився в теплі вами керувати?
— Він в нас міністр, — жартівливо сказав Генрі направляючи
гвинтівку на них. — Навіть я король і все одно пішов брудну роботу
робити.
— Це ми тобі за будинком наваляли? — звернувся Мефорій до Генрі, тримаючи руки над головою, — бився як дівчина...
Селевін
засміявся.
Генрі
перезарядив
курок
на
гвинтівці
попереджаючи всіх, що жартувати він не має бажання.
— Я так бачу від вас ніякої поваги до короля не дочекаєшся…
Лара положила руку йому на плече.
— Не чуди Генрі, стріляти зараз ми не будемо. — Прошепотіла йому
на вухо.
— Ви я так розумію король Генріх з третього світу? — обережно
запитав Фелерміт роблячи кроки в перед, — а хто твій супутник, по
шоломах просто не розібрати.
— Тобі це нащо дядько? На цій землі більше сорока мільярдів,
кожного знати голова зірветься.
Лара вийшла вперед, повільним рухом вона зняла шолом. Здивуванням
тій четвірці не було меж, навіть Фелерміт який ніколи не проявляє емоцій
не зміг стримати здивування.
— Лара?! Жива переді мною?!
— Вас також рада бачити пане Фелерміт.
Рейла радісно помахала рукою:
— Привіт Ларо! Я б хотіла обійняти тебе, але руки зайняті.
— Та не переживай Рейла, в нас ще буде час.
— Не сказав би, що ми раді тебе бачити, але привіт. — Селевін і
Мефорій стримуючи посмішку кивнули у знак привітання.