Выбрать главу

маніпулятивний елемент проти Фелера.

Кел зайшов до свого кабінету, закрив двері на ключ, поставив режим

"музо" на артфоні й набрав номер на старому телефоні. Після недовгих

гудків в трубці почувся голос електронного оператора.

— Хто ви?

— Фелерміт треба щось обміркувати.

— Пароль не правильний.

— Я дзвоню Фелерміту.

— Не правильний, у вас залишилося п'ять спроб.

— Добре… добре Фелер, раз так хочеш. Келзей дурень підкований.

— Пароль вірний, очікуйте відповіді.

Довго чекати не прийшлось, Фелерміт відразу відповів:

— А, це ти гореміністр?

— Ні, це ти.

— Ну і чого подзвонив, ми, мабуть, з тобою вороги.

— Я маю щось цікаве.

— Відкрились нові вакансії на крісло міністра?

— Ні.

— Є робота?

— Довго вгадувати будеш?

— Значить це не важливо.

— Зачекай но, ти пам'ятаєш Кереліса?

— Та ні, не пригадую свого брата, так що з ним?

— Він зараз лежить в лікарні.

— Ти мені пожартувати подзвонив?

— Знаєш хто його покалічив?

— Догадуюсь.

— Не я.

— Вже не має догадок.

— Рицарь його власноруч скинув з пентагона, я чув що впасти з

двадцяти метрової висоти зовсім не солодко.

— Це випадково не той хто мені допоміг втекти від ЗЧС?

— Та не знаю я хто тобі там допоміг, Рицарь ворог всієї планети він

має намір заволодіти екскалибуром і підкоряти світи.

— Ти ж на нього працюєш.

— Ні в якому разі!

— Для чого тобі ці кристали?

— Тобі не треба це знати, головне Рицарь шукає їх.

— А ти тоді йому в цьому допомагаєш.

— Ні, я проти нього, з чого ти це взяв?

— Ну а хто тобі розказав про екскалибур?

— Рицарь... — Келзей замовчав розуміючи до чого може дійти їхня

розмова.

— А хто тебе послав знайти його?

— Це вже не важливо.

— Ні, ще як важливо.

— Я роблю тільки те, що вважаю за потрібне.

— Ой, не треба мені тут розказувати Кел, всі знають, як любиш

виконувати вказівки верхівки.

— Я і є та верхівка...

— Чекай но, хто ти зараз?

— Міністр оборони.

— Тю ти, я вже забув. — Фелер розсміявся.

— Я розумію, ти маєш плани які принесуть щось корисне

суспільству...

— Так, стій, ти хочеш мені на жалість надавити щоби я відав кристал?

Я його так просто не віддам, ми з нього добуваємо якусь особливу енергію

яка робить ого— го які речі!

— Ти ж в курсі, що кристал не для цього потрібен.

— В мислі не для цього?

— Рицарь може прийти до тебе й забрати кристал.

— З ним в мене буде окрема розмова.

— О! Завтра якраз в пентагоні збори, Рицарь там точно буде, з ним і

побалакаєш.

— На запах пропозиція смачна, але заарештованим я не хочу бути...

Або чекай но, я маю твій кристал, він буде виступати як гарантійний талон

моєї безпеки.

— З Рицарем тільки не шуткуй, ти йому не рівня, і передавай привіт

Рейлі.

— Ти сам передаси їй, скоро.

— Надіюсь її смерть була нещасним випадком. Завдяки її жертві в нас

є підказки до останнього кристала.

— Цікаво як. — сумно відповів Фелер.

— В склепі пергамент появилось після вашої втечі.

— Здуріти! не поділишся підказкою?

— Тільки якщо ти будеш зі мною.

— А, ну тоді ні, тебе все одно я б зрадив, а цього я робити не хочу, бо

совість ще є, не доводи до гріха, як говориться.

— А з президентом робити, що будеш? Ти мене ніби то знищити

повинен.

Фелерміт голосно видохнув повітря.

— Щось придумаю, але знай, без покараним я тебе не залишу.

— Повір друже, я тебе також.

— Ну… тоді до зустрічі.

— Ти тільки не помри.

— Взаємно.

Кел поклав трубку на стіл.

— Артфон, скажи Ларі і Генріху, щоб зараз не переймалися пошуками, бо є більш важливіші справи.

— Це все? — перепитав жіночий голос артфону.

— Думаю все...

Келзей смачно розім'яв спину і підсів до комп'ютера.

Генрі в цей час зручно ліг на своє м'яке ліжко і заплющив очі. Артфон

пікнув і засвітився від повідомлення.

— Генріх вам повідомлення, — повідомив артфон.

— О боже... — важко простогнав Генрі не в силах відкрити очі, —

читай в голос.

— Зараз не переймайтесь пошуками, бо є більш важливіші справи.

Кінець цитати.

— Я типу займаюсь пошуками... — Генрі опустив голову і заснув не

договоривши фразу.

На наступний день з ранку, Генрі проснувся від дзвінка, артфон

лагідно жужав на столі.

— Відповідай артфон! — закритими очима наказав Генрі.

— Алло, Генрі це я Келзей. Не хотів вам у двері стукати тому

подзвонив.

— Тобі щось тре?

— Ви казали, що хочете сьогодні прийти на збори в пентагоні, через