Не без жалю Брейді хапає їх фантомною рукою і рве.
Ходжес проводить вечір, поволі сьорбаючи йогурт і дивлячись погодний канал. Зимова буря, якій мудрагелі-погодники дали дурнувате ім’я Ежені, продовжує насуватися і очікується в місті колись протягом завтрашнього вечора.
— Важко точніше сказати на цей момент, — каже лисуватий погодник в окулярах до красулі-білявки — погодниці в червоній сукні. — Але на наших дорогах він дасть нове значення виразу «стартостопний рух».
Білявка регоче так, наче колега по метеорологічній справі сказав щось надзвичайно дотепне, — і Ходжес пультом вимикає їх.
От клацалка, думає він, дивлячись на пульт. Запперами їх іще називають. Цілком собі винахід, якщо замислитися. Можна отримати доступ до сотень каналів дистанційно. Навіть не встаючи. Наче сидиш не у власному кріслі, а просто в телевізорі. Чи і там, і там водночас. Просто диво — справді.
Коли він іде до ванни чистити зуби, у нього дзвонить мобільний. Він дивиться на екран і не втримується від сміху, хоча це йому боляче. Зараз він спокійно сидить у власному домі, де текстове повідомлення нікого не стривожить, — а старий колега вирішив зателефонувати.
— Привіт, Піте, приємно знати, що ти мій номер не забув!
Пітові не до жартів.
— Я тобі зараз дещо скажу, Керміте, і якщо ти вирішиш щось із тим робити, то я буду як сержант Шульц в «Героях Хоґана»[41]. Пам’ятаєш такого?
— Ну звичайно. — Ходжес відчуває, що тепер у його животі панує не біль, а хвилювання. Дивно, наскільки вони подібні. — Я ж нічого не знаю.
— Отож. Так має бути, бо, на думку відділення, справу про вбивство Мартіни Стовер і самогубство її матері офіційно закрито. Звичайно, заново її відкривати з огляду на такий збіг обставин ми не будемо — це лежить на поверхні. Тут усе зрозуміло?
— Як Божий день, — погоджується Ходжес. — А який збіг?
— Старша медсестра в мозковій травматології Кайнера минулої ночі вчинила самогубство. Рут Скапеллі.
— Чув, — каже Ходжес.
— Мабуть, під час паломництва до пречудового містера Хартсфілда.
— Атож, — немає необхідності розповідати Пітові, що до пречудового містера Хартсфілда він потрапити не зміг.
— У Скапеллі був такий ігровий ґаджет. «Заппіт». Вочевидь, вона його викинула в смітник перед тим, як спливла кров’ю. Його один експерт знайшов.
— Гм. — Ходжес вертається до вітальні й сідає, скривившись, коли згинається в поясі. — І це ти подумав про збіг?
— Не обов’язково я, — з притиском відповідає Піт.
— Але?..
— Але я просто хочу вийти на пенсію спокійно, хай йому всячина! Якщо там є, що робити, то за це далі відповідатиме Іззі.
— Але ж Іззі не бажає такої смердючої відповідальності.
— Не бажає. І капітан не бажає, і комісар.
Чуючи це, Ходжес мимоволі змушений переглянути свою думку про колегу, що той уже людина кінчена.
— Що, ти справді говорив із ними? Намагався зберегти цю штуку в діючому стані?
— З капітаном. Незважаючи на протести Іззі Джейнз, дозволь додати. Її різкі протести. Капітан побалакав із комісаром. Пізно ввечері мені переказали, щоб я це облишив, і ти розумієш чому.
— Ага. Бо це двояко пов’язано з Брейді. Мартіна Стовер була однією з жертв Брейді в центрі. Рут Скапеллі — його медсестрою. Репортер середнього розуму за шість хвилин міг би скласти це все докупи й заварити гарну жахалочку. Тобі це сказав капітан Педерсен?
— Таке мені сказали. Ніхто в поліцейській адміністрації не хоче повертатися назад до Хартсфілда, коли він усе ще лишається не здатним себе захистити і, отже, постати перед судом. Чорт, та ніхто в мерії цього не хоче.
Ходжес мовчки замислюється — може, найглибше в житті. Він у старших класах дізнався вираз «перейти Рубікон» і здогадався, що він означає, навіть без пояснення місіс Бредлі — прийняти рішення, після якого вороття не буде. Пізніше він дізнався, що — часто на свій жаль — людина до більшості своїх Рубіконів приходить не готовою до такого. Якщо він скаже Пітові, що Барбара Робінсон також мала «заппіт» і пішла з метою вчинити самогубство в Нижнє місто, Піт буде майже змушений піти назад до Педерсена. Від двох самогубств, пов’язаних із «заппітами», ще можна відмахнутися як від збігу обставин, але від трьох? І, гаразд, Барбарі, слава Богу, це не вдалося — але вона є ще однією людиною, пов’язаною з Брейді. Вона ж і була на отому концерті «Довколишніх». Разом із Гільдою Карвер і Діною Скотт, які теж отримали «заппіти». Але чи здатна поліція повірити в те, у що починає вірити він? Це важливе питання, бо Ходжес любить Барбару Робінсон і не хоче, щоб у її особисте життя втручалися, але без жодного конкретного результату.
41
Телесеріал: дія відбувається в таборі для військовополонених під час ІІ світової війни. Кілька в’язнів-американців на чолі з полковником Хоґаном влаштовують підпільну організацію і беруть участь у партизанській боротьбі. Їм (здебільшого мовчазною згодою) сприяє товстий охоронець сержант Шульц.