Каміла довго думала над словами пані Чайки про з’ясування суперечок і чисте сумління. Олек теж мусить у дечому зізнатися. Пояснити їй, у чому справа з тією керамікою. Чому тоді він їй збрехав? Чому, коли вони клеїли янголів для Малгосі, Олек сказав, наче робить це вперше. Каміла вирішила поговорити про це з Мацеком.
«Мабуть, після всього, що сталося, він не захоче зі мною розмовляти», — думала дівчина. Лише написавши реферат про Різдво, ялинку й колядки, Каміла наважилася надіслати Малгосі есемеску: «Хочу прочитати вам свій реферат, бо не знаю, чи вийшов вдалий». Домовилися побачитися в Мацека в четвер, бо в цей день Каміла не зустрічалася з Олеком, який ходив у тренажерний зал.
Реферат обом сподобався. Мацек лише порадив доповнити його цікавою гуральською[17] легендою про виникнення ялинки й іграшок.
— Тварини теж ішли вклонитися Ісусикові, й кожна щось несла, — розповідав він дівчатам. — Ведмідь видер із землі ялинку, а що був він ледачий, то не хотів її нести й тягнув по землі, доки вони йшли через усі країни. Навіть переходячи річки, ведмідь не піднімав деревця. А коли прийшов до маленького Ісуса, то подарував йому ялинку. Дорогою вода на гілках замерзла й скидалася на ялинкові прикраси. Гуралі кажуть, що відтоді ялинки почали прикрашати скляними іграшками.
Дівчатам легенда дуже сподобалася. Каміла вирішила додати її до реферату, але не знала, як запитати про це Мацека.
— Мацеку… Ти, мабуть, мене зневажаєш після цієї історії з рефератом? — тихо озвалася вона.
— Уже ні, — відповів хлопець. — Та коли пані Чайка вирішила покарати Чорного Міхала, а ти змовчала, я в тобі розчарувався. Він мені не дуже подобається, бо страшенно зарозумілий, але в цій ситуації повівся шляхетно. А ти ні. Ви обоє були несхожі на себе. І ще не розумію, що то за історія з рамками.
Каміла розповіла, як витягла аркушика з Міхаловим іменем і не знала, який подарунок купити, а продавчиня в крамниці порадила рамку для фото. Як потім зустріла в дверях Міхала й крізь вікно побачила, що й він купує те саме, що вона. І виявилося, що обоє мають однакові подарунки.
— А-а-а, — протягнув замислено Міхал. — Ось чому це його більше вразило, ніж реферат.
— А щодо Олека… — почала Каміла, — то він мені тоді збрехав.
— Коли? — запитав Мацек.
— Ну, коли ми робили для Малгосі подарунок. Сказав, що вперше щось таке робить. А пізніше виявилося, що ви познайомилися на заняттях з кераміки. Чому він це приховав? Крім того, пані Чайка мені нині сказала, що всі непорозуміння добре з’ясовувати перед святами, щоб, ділячись облаткою, мати чисте сумління. Але не знаю, як з Олеком про це поговорити. Ви по-іншому мене сприймаєте через історію з рефератом, а я по-іншому дивлюся на нього через цю брехню. Я намагалася виправити свою провину. А він?
— А ви давно знайомі? — поцікавився Мацек.
— Та ще з дитинства, — обурилася Каміла. — У вас що, склероз? Я ж вам розповідала, як його ненавиділа. Він тоді був таким маминим пестунчиком, зубрилкою, хирляком…
— От тобі й відповідь на твоє запитання, — Мацек вирішив, що розмову на цю тему закінчено.
— Яка ж це відповідь?
— Чорт забирай! — Мацек вочевидь був роздратований, але все-таки розповів Камілі, що коли познайомився з Олеком, то в нього складалося таке саме враження, як у неї в дитинстві. Та несподівано Олек страшенно змінився. Це сталося в шостому класі, і винуватицею метаморфози була, звісно, дівчина. Вона ходила з ними на заняття й подобалася Олекові. Він зробив для неї керамічне сердечко й подарував на день Валентина, а та дала йому відкоша. Сказала, що ненавидить підлабузників і зубрилок. Що їй потрібен справжній хлопець. Звісно, розумний і дотепний, та разом з тим спортивний, а не такий незграба.
— Ну, і тоді Олек почав серйозно займатися спортом, — закінчив Мацек свою розповідь.
— А ця дівчина?
— Про неї він більше не згадував. Зрештою, Олек сам швидко переконався, що в її словах щось таки було, бо дівчата раптом почали на нього озиратися на вулиці. Здається, коли він півроку походив на тренування й плавання, то вона й сама звернула на нього увагу.
— І що? — занадто швидко спитала Каміла, а Мацек утямив, що вперше в житті бовкнув щось зайве, тому обмежився коротким «нічого» й почав розкладати скребл.
Коли наступного дня Каміла зустрілася з Олеком, то відразу процитувала йому слова пані Чайки: