— Є один спосіб засікти їх раніше, ніж вони тебе. Вони завжди їздять на чорних «Пежо 403». Тільки-но побачиш такого позаду — хутко чіпляй «шашки». Тобі пощастило: вони рідко патрулюють уночі.
Ігорю з Віктором не потрібен був контракт. Вони перебили руки й розцілувались. Ігор постійно бурчав, що той його експлуатує, але роботи не кидав. Він не йшов за порадами Віктора, а возив клієнтів найзручнішою та найшвидшою дорогою. Він міг відкрити свою справу, але був сам собі пан і грошей на життя вистачало. А тільки це й мало значення. На відміну від Віктора, який цим користався, щоб набити собі ціну. Ось Ігор ніколи не виказував у собі росіянина. Отак він возив високопосадовців радянської компартії, що просто обожнювали російськомовні кабаре Парижа. Він був мимовільним свідком таємних розмов пошепки на задньому сидінні таксі. Як наслідок він розповів нам про зміщення з посади Микити Хрущова Леонідом Брежнєвим за чотири дні до тих подій; та про те, що під час перебування в Парижі незмінний кітоноподібний[80] Андрій Громико користався нагодою відвідати свою елітну коханку на ім’я Мартіна.
Франк курив цигарку під церквою Сен-Етьєн-дю-Мон. Він чекав на дзвінок з уроків у Генріху IV. За сім років до мене він теж навчався в цій школі й у тих самих учителів, які тепер розпитували мене з недовірою.
— Ви, бува, не родич Франка Маріні?
— Так, мадам. Це мій брат.
— А ви не такий здібний, як він.
Минуло десять днів, як він грюкнув дверима нашого дому. Я перетнув вулицю та підійшов. Замість звичного потискання рук він поцілував мене в щоку. Я списав це на емоції.
— Мені передали твоє повідомлення. Може, посидимо десь? Ти вільний?
Ми перейшли вулицю Ходвіґа І та зустріли Шерлока, що на відмінно виконував обов’язки головного наглядача й уважно спостерігав, як школярі виходять із ліцею. Він наблизився й радо потис руку Франкові.
— Як поживаєте, Маріні?
— Краще не буває, мосьє Массон. А як там Мішель?
— Дякувати Господу, нещасний випадок не залишив по собі наслідків.
— Що за нещасний випадок? — вигукнув Франк.
У мене підломилися ноги. Аж мороз пішов поза шкурою. Я заледве подужав якісь слова:
— Та… та це дурниці. Потім поясню.
— Треба бути пильним, Мішелю, — повчально мовив Шерлок. — Я бачив, як ви з братом переходили вулицю. Навіть не глянули.
— Обіцяю стати уважнішим, мосьє.
— Неймовірно, він вищий за вас, Франку, але зовсім інший. Задовольняється загальнообов’язковим мінімумом. Посередніх оцінок доволі.
— Це не тому, що він лінується, мосьє, повірте.
— У мене склалося таке враження, що набагато ліпше ведеться в кікері, аніж у навчанні.
— О, кікеру покладено край. Тепер шахи.
— Шахи? Ви мене заінтригували, любий Мішелю, неодмінно навідайтесь до мене на партію.
Ми зайшли посидіти в бістро «Ля Шоп» на майдані Контрескарп.
— Що за нещасний випадок?
— Та це я наплів йому на виправдання прогулу.
— Головою десь ударився?
— О, я обережно.
— За такі дурниці можуть відрахувати з ліцею! Про батьків подумав?
— Ти через них непокоїшся?
80
Ідеться про схожість на Бастера Кітона (1896—1966) — американського комедійного актора, режисера, сценариста і каскадера, якого вважають одним із найвидатніших коміків усіх часів.