— Але цікавий у них смак, — прокоментував Філіпп, підозріло розглядаючи устрицю.
— Що не так? — вигукнула занепокоєна мама.
— Відчувається присмак миш’яку. Гіркуватий, але нічого так, — самовдоволено констатував Філіпп.
— Ну ти й дурень, — полегшено відповіла мама.
— Обережно, Полю, ти щойно проковтнув устрицю, начинену миш’яком, — кинув Моріс.
— Тут я спокійний. Мій спадок скромний. А ти, Луїзо, обережніше з чоловіком. Він не проґавить нагоди.
Я перший розчув звук дзвінка у двері, заглушеного сміхом та гамором.
— Тату, здається, хтось дзвонить у двері.
— Я нічого не чую.
Запала тиша. Дзвінок повторився. На нього тиснули довго.
— Мішелю, іди відчини. Цікаво, хто б то міг бути о такій пізній порі.
— Припускаю, консьєржка, — сказала мама, коли я вставав з-за столу.
Я відчинив. Й оторопів від побаченого. На сходовій клітці стояли чотири жандарми в уніформі та міряли мене поглядом. Підійшов тато. Поклав руку на моє плече.
— Чим можемо допомогти, мосьє?
— Мосьє Поль Маріні? — поцікавився старший.
— Я вас слухаю.
— Ми шукаємо Франка Маріні.
— Франка? Його тут немає. Він в Алжирі. Служить у війську.
— Боюсь, ні, мосьє. Він дезертирував.
— Що?
Прийшла мама.
— У чому річ?
— Не знаю. Кажуть, Франк дезертирував.
— Не може бути!
Жандарм дістав із сумки стіс документів та взявся читати верхній, зважуючи кожне слово:
— Ми діємо на підставі судового доручення, виданого мосьє Онтаа, слідчим військовим суддею Вищого постійного суду Збройних сил ПАЗ[113]…
Він спіткнувся на ПАЗ, наче й сам не знав, що воно таке. Я відчув, як тато стис пальці на моєму плечі. Жандарм кинув питальний погляд на колегу, той скорчив невдоволену гримасу, ніби чекав продовження, і перший дочитав до кінця:
— …що видав наказ про арешт Франка Філіппа Маріні, народженого 25 травня 1940 року в XIV окрузі Парижа, та обшук його житла.
Він увійшов, за ним іще троє. Мама хутко зачинила двері. Решта зажадали пояснень. Справжній балаган. Уже й не розбереш, хто на що кому відповідає. Усі товклися в передпокої та коридорі. Дідусь Делоне нагадав про свої міністерські зв’язки. Головний жандарм не оцінив. Він внесе це в рапорт. Нас відправили назад до вітальні. Біля дверей поставили жандарма. Його колеги почали обшук у присутності батька. Ми стояли, мовчали, переглядались. Мама сказала щось на вухо Морісу. Ми стали пошепки перемовлятися. За десять хвилин один із жандармів визирнув з-за прочинених дверей. Він попросив колегу записати особисті дані присутніх і сказав Морісу слідувати за ним.
— Чому я? Я не маю з ним нічого спільного.
— Прошу вас!
Вони зникли. Ми прислухалися до дивних звуків через стінну перегородку. Повернувся Моріс. Позаяк вони з Луїзою зайняли кімнату Франка, жандарми хотіли знати, де їхні речі. Прийшов тато з жандармами, що саме скінчили обшук. Вони вилучили матеріали, книжки, журнали й записник та склали їх у поліетиленові пакети, припечатані й офіційно заштамповані. Вони підписали протокол і передали батькові. Головний жандарм вручив йому виклик до суду на п’ятнадцяту годину 27 грудня в жандармерію казарми Реї для давання свідчень.
— Що за свідчення? — поцікавилась мама.
— Щодо вашого сина, мадам.
— Тут все просто: я не отримала від нього жодної вістоньки з моменту від’їзду до Алжиру й надалі не хочу нічого знати.
Це дещо спантеличило головного жандарма. Він пошепки порадився з колегою і той ствердно кивнув.
— Якщо бажаєте, я можу записати їх просто зараз.
Вони прилаштувалися на кухні. Звільнили собі місце за столом. Тато запропонував їм напої. Вони пристали на каву. Їсти вони не хотіли. Як батьки нам згодом переповіли, один із жандармів, блондин, від руки записав їхні розповіді. Батькам не повідомили жодної інформації. Жандарми не в курсі справи.
— Хід судочинству дав алжирський суддя. Вам варто сконтактувати з ним. Якщо вірити справі, у Франка проблеми. Зазвичай видають наказ про привід до суду. А коли вже виписують наказ на арешт — то серйозно. Якщо ви підтримуєте зв’язок, передайте, що в його ж інтересах здатися органам. У будь-якому разі, ловлять усіх. Це питання часу.
113
Північно-Алжирська зона (ПАЗ). У 50-х Франція поділила Алжир на 3 зони: водночас громадянські і військові. Тут мається на увазі військова частина/корпус, закріплена за цією зоною. (Прим. пер.)