– Готово, – повідомив, облизуючи ложку В’їдлик. – Дуже смачно. – Можна кликати Грушеву даму, сір.
– Вона не буде вечеряти. У неї розболілась голова на переміну погоди.
Кіт з’їв аж дві мисочки грибової юшки. Цікаво, чи хтось з людей пробував юшки у переліток?
– Красно дякую, – мовив він. – Дуже смачно! Я тепер і всередині зігрівся. Тільки я хотів би сказати, що, може, з Онися не бозна-який ще садівник, але чоловік він дуже добрий. Він прийняв торік нас з Тигрисиком, не побоявся крутиголовців. Певно, вони і вам тоді шкоди завдали...
– Нам ніхто не може заподіяти лиха, – посміхнувся Грушевий лицар. – Невидимий завжди в безпеці. Ми забираємо душі зрубаних дерев. Ось, дивись...
Він вийняв з кишені круглу коробочку, що нагадувала горіх, натис – і всередині засвітилось ніжне зелене сяйво.
– Я посаджу весною цю грушу посеред поля, на межі, – мовив він з ніжністю.
Зненацька здалеку почувся собачий гавкіт, але кіт наче його й не чув.
– Агов, Феліксе! – вивів його з мрійливого стану голос Грушевого лицаря. – По тебе прийшли.
І хоча Феліксу страх як не хотілося виходити в хурделицю, він знав, що разом з Серденьком прийшов і Онисьо, і він запхає його під куртку й понесе просто до палацу, де є спеціальна брама для котів, які можуть входити і виходити, коли їм заманеться.
Удома Фелікс відчинив двері до кабінету королеви, і та радісно підхопила його на руки.
– Хіба можна вештатися в таку холоднечу? О, від тебе пахне грибами! Де ти був?
– В Онися, – муркнув Фелікс. – А що, не можна?
– Котам все можна, – зітхнула королева Олімпія. – Навіть сидіти в присутності короля.
Славетні коти Королівства (уривки з книжки)
Переднє слово
Книжка, що осьдечки перед тобою, вельмишановний читачу, записана здебільшого зі слів кота Маркуса Щасливого, який сам не побажав вмочати лапки в чорнило, і публікується за його дозволом. Вийти вона мала ще торік, однак правки зайняли дуже багато часу. Я не у всьому погоджувався з розмислами шановного співавтора, і часом у нас доходило до гарячих дискусій, сліди яких збереглися на сторінках рукопису почасти на моєму тілі. Врешті-решт ми дійшли до згоди, і ось якої: у складних випадках цілковитої непринципової незгоди я й Маркус додали коментарі. Виявилось, що написати книжку, яка б влаштовувала одночасно людей і котів, дуже важко. Це ж бо різні істоти, з різними запитами і потребами. Наприклад, серед людей трапляються вегетаріанці, натомість кіт-вегетаріанець – помилка природи, цілковитий нонсенс.
Якщо читач вважає, що життєписи Славетних котів Королівства – це лише збірка легенд про котів, то мушу попередити: він помиляється. Мені довелося провести копітку роботу, шукаючи підтвердження в архівах, перевіряти і співставляти факти, провадити дискусії зі співавтором, внаслідок чого деякі життєписи опинились, як то кажуть, за бортом книжки. Я досі запитую себе: чи не варто було створити дві окремі версії книжки, хоча мріяв про книжку, яка б зближувала два племені: людське й котяче, а не розділяла їх?...
З наукової точки зору ця книжка не є суто історичною, але й суто неісторичною її не назвеш. Ми намагались підібрати життєписи таким чином, щоб на першому місці завжди був учинок, завдяки якому прославився той чи інший кіт. Ми одразу відкинули думку занести в почесний список усіх осіб королівської крові, бо вони лише виконують свою роботу і, маючи підтримку народу, змушені виконувати її якнайкраще. Тим паче, що існує солідна монографія – «Котячі королі», написана колективом Королівського архіву під керівництвом Головного Архіваріуса Михаїла Сумлінного.
Коти-дослідники, коти-лицарі, коти-музики, коти-лікарі та інші славні представники котячого роду стали героями нашої книжки. Життєписи різні за розміром, оскільки обсяг залежав виключно від матеріалу, що був у нашому розпорядженні. Деякі архіви безслідно зникли: згоріли під час окупації крутиголовців, були підтоплені, знищені мишами (Не згоден з останнім! Це – наклеп! М.Щ.)
Наостанок хочу висловити подяку працівникам Королівського архіву, художникам-ілюстраторам, а також робітникам Королівської типографії, а також усім, хто поділився з нами інформацією.
Альфабетус Мирний
Вступ
Ким є коти в Королівстві і ким є коти в інших світах. Мій шановний співавтор Альфабетус забув згадати такий різновид, як коти-філософи. Може, тому, що кожен кіт – трішки філософ. Як славетний, так і звичайний. Усі ми споглядаємо Всесвіт, широко розплющивши очі. Нам не потрібні слова, щоб передавати думки одне одному. Я хотів назвати свій вступ «Місце котів у Всесвіті», однак мій співавтор після довгих дебатів переконав мене, що це тема окремого філософського трактату, а не збірника життєписів. Кілька світів, де мешкають славетні коти, – це ще не Всесвіт, й історії, які я розповідаю, стосуються властиво Королівства, Граничного й Серединного світів, а також Імперії.