Здавалося, з поверненням до Королівства життя стане чудовим. Власне, так воно й було. Мартин уранці розвозив хліб із пекарні, а увечері навчався в Університеті. А Бібльос сидів на ґанку, іноді разом з кішкою Летицією, й чекав на нього.
І ось одного разу Бібльос зник. Мартин дуже стривожився. У нього з’явились погані передчуття. Батько з матір’ю не могли сказати, куди дівся Бібльос. Зранку той поснідав, потім спав на Мартиновому ліжку, а потім, очевидно, вистрибнув у кватирку. Ніхто з сусідів нічого не помітив підозрілого, а Летиція тільки сердито пирхала, хоча вона могла знати більше, ніж інші. Мартин пригадав, що останнім часом Бібльос був дуже ласкавий до нього. Може, просив вибачення?
Фото Бібльоса з’явилося в газетах та інтернеті, але ніхто не зголосився.
Десь через півроку двоє з книгонош, які були родом з Імперії, а тому залишились там, зустріли іншого книгоношу, і той розповів їм про те, як дивом уникнув арешту. Якийсь кіт непомітно викинув з його наплічника книжки, і заліз туди, а через півгодини книгоношу затримали крутиголовські солдати. Вони обшукали його і замість книжок знайшли в наплічнику кота, що солодко спав, скрутившись у клубочок.
– У нас теж був дивний випадок, – сказав один зі слухачів. Мене було вже спіймали, як раптом звідкись узявся кіт, кинувся на крутиголовців, і я зумів втекти, скориставшись з розгубленості. Не кіт, а справжній лев.