Выбрать главу

Нассім Талеб, либонь, в курсі медичної термінології. Адже існує такий віковий показник, як крихкість, чи в’ялість, старечість. Англійською це frailty — торкнися, і все розсиплеться. Про таких людей у нас кажуть, що «на ладан дихають», «божа кульбабка», «здав дідуньо» чи «однією ногою в могилі». Тобто таки архетипна бабця чи прабабця. Дійсно, крихкість є передвісником смерті протягом наступних п’яти років, якщо не вжити заходів і не сповільнити зміни в тілі. Крихкість — це не обовязковий атрибут прожитих років, а лише ознака того, що сили тануть. Крихкості можна запобігти чи відтермінувати її. Або принаймні розуміти, до чого все йде, коли людина стала крихкою, і надати належний догляд [5]. Це важливо — визнати наближення смерті й пом’якшити її прихід. Дві дії водночас: визнати і пом’якшити. Коли є лише одне з цих двох, стаються драми.

Я знаю родину, в якій дідо — батько кількох синів, інвестор у будинок молодшого — осліп і так багато років лежав, нікому не потрібний, та зрештою помер від меланоми. Ну, йому по черзі приносили їжу і вважали, що зробили все можливе. Про гігієну та психологічні потреби людини мова не йшла. В іншій родині дві доньки відмовилися від власного життя і роками буквально спали на стільцях у лікарнях, щоб подовжити життя матері з діа­бетом і всіма запущеними наслідками цієї хвороби. Мучилися всі. Для мене ці два приклади однаково трагічні.

Нещодавно в українському перекладі вийшов бестселер Маргарети Магнуссон під назвою «Вишукане мистецтво прибирання по-­шведськи». Думаєте, це щось про хюґе чи мінімалізм?.. Ні. Це книга про підготовку до смерті. Оригінальна назва дослівно перекладається як «Вишукане мистецтво шведського передсмертного прибирання: Як звільнити себе і родину від мотлоху прожитих років». Але ж у нас не можна говорити про смерть, «бо ж прийде». Усе б нічого, якби при цьому було заведено відсувати смерть діями й дбати про власну антикрихкість, тобто піклуватися про здоров’я і порядок у голові так, наче мова йде про миття вікон перед Великоднем. Чи купівлю корму для улюбленого кота. Або пошук бюстгальтера з пуш-­апом. Що для кого важливіше.

Що ж воно таке, ця крихкість?.. Це втрата здатності до абстрактного мислення. Це коли рукостискання кволе, хода повільна, а встати зі стільця і дійти до дверей кімнати — цілий виклик. Крихкість — це якщо людину впродовж останнього року забирала «швидка», а лікарі прописали понад п’ять найменувань ліків (хоча в нас і здоровим людям часто з десяток препаратів призначають «про всяк випадок», бо ж не шкода грошей пацієнтів). Крихкість — це коли забувають випити ліки і не можуть самі виконувати буденні дії, а поруч нікого немає. Крихкість — це коли людина різко марніє, бо не хоче їсти чи харчується погано. Коли настрій сумний і депресивний. Коли ліжко вранці мокре чи складно вчасно дійти до вбиральні. Крихкість — це втрата контролю над своїм тілом [6].

Антикрихка в медичному розумінні людина активна, досить бадьора, дає собі раду, тримає стабільну вагу, а її руки теплі та вправні. Наше завдання — посприяти, щоб крихкість настала якомога пізніше і ближче до відходу та не вважалася нормою, яка мусить усіх спіткати.

Дослідження майже пів мільйона людей віком від 37 до 73 років виявило дві речі — добру і погану. Передвісники крихкості бувають у чоловіків уже принаймні в 37 років, а в жінок — у 45 (це погано). Люди, які ризикують стати такими, зазвичай уже в середньому віці мають хронічні хвороби (дві чи й більше), зок­рема діабет або ожиріння, а також є бідними й соціально ізольованими (привіт, локдауне). Добра новина полягає в тому, що, якщо отямитися в 37 чи бодай у 45, слабкості та холоду власних худих пальців двадцять років по тому можна запобігти [7].

«То як протидіяти крихкості?» — нетерпляче запитаєте ви. Відповідаю: наразі найкращою профілактикою і протидією крихкості в старшому віці є запобігання хронічним хворобам і їх лікування, фізичні вправи та збалансований раціон. Мені аж ніяково писати такі очевидні речі, але інших порад доказова превентивна медицина наразі не має. Були часи, що заради антикрихкості й кров пили, і змій сушили та в ступі товкли, і дівчат диктаторам до ліжка підкладали… Але це не наші методи. Тим паче, вони недієві.

Про хронічні хвороби, раціон та руханку ми говоритимемо впродовж усієї книги. Це великий пласт інформації, і при всьому бажанні догодити аудиторії, втиснувши всю корисну інформацію в перші сторінки, я мушу писати далі й розгортати оповідь поступово. А ви поки відкладіть оте печиво, до якого потягнулася рука, поки друга тримає книжку.