Спочатку Ленґдон нічого не побачив. Він став навколішки поряд із нею і тоді помітив краплину засохлої рідини, що світилась у темряві. Чорнило? Раптом він згадав, для чого насамперед використовували невидиме світло. Кров. Його нерви напружились. Софі мала рацію. Жак Соньєр і справді навідався перед смертю до «Мони Лізи».
— Він не ходив би сюди просто так, — прошепотіла Софі і підвелася. — Я знаю, він залишив мені тут якесь повідомлення. — Швидко подолавши ті кілька метрів, які залишалися до «Мони Лізи», вона посвітила на підлогу просто перед картиною. Поводила променем туди-сюди по голому паркетові.
— Тут нічого немає!
Цієї миті Ленґдон помітив на захисному склі перед «Моною Лізою» якесь слабке пурпурове мерехтіння. Він узяв Софі за зап’ясток і повільно спрямував ліхтарик на саме полотно.
І вони разом застигли на місці.
На склі, просто впоперек обличчя Мони Лізи, пломеніло шість слів.
Розділ 27
Лейтенант Колле сидів за столом Соньєра і здивовано слухав, ідо казав йому по телефону Фаш. «Чи добре я все почув?»
— Брусок мила?' Але як Ленґдон дізнався про маячок?
— Софі Неве, — відповів Фаш. — Це вона йому сказала.
— Як? Навіщо?
— Гарненьке запитання, але я щойно прослухав запис, який підтверджує, що вона його попередила.
Колле онімів: «Що Неве собі думає? Фаш має докази, що Софі зірвала операцію із затримання злочинця? Софі Неве не лише звільнять з роботи, вона може опинитися за ґратами».
— Але, капітане... то де ж Ленґдон зараз?
— Ще десь спрацювала пожежна сигналізація?
— Ні, капітане.
— І ніхто не пролазив попід ґратами на вході до Великої галереї?
— Ні. Там весь час чергував один працівник служби безпеки Лувру. Як ви й просили.
— Добре. Очевидно, Ленґдон досі у Великій галереї.
— В галереї? Що він там робить?
— Охоронець зі служби безпеки Лувру озброєний?
— Так, капітане. Це начальник охорони.
— Скажіть йому, хай зайде досередини, — наказав Фаш. — Доки мої люди знову займуть пости по периметру музею, мине кілька хвилин, а я не хочу, щоб Ленґдон тим часом вислизнув. — Фаш на хвильку замовк. — І ще скажіть цьому охоронцеві, що агент Неве, мабуть, теж там із ним.
— А я думав, агент Неве пішла.
— Ви особисто бачили, як вона виходила?
— Ні, капітане, але...
— Ніхто з тих, хто чергував на вулиці, теж не бачив, як вона виходила. Бачили тільки, як вона заходила.
Колле був вражений зухвалістю Софі Неве: «Вона досі в музеї?»
— Займіться цим, — наказав Фаш. — Хочу, щоб до мого повернення Ленґдон, і Неве були в наручниках.
Коли трейлер поїхав, капітан Фаш зібрав своїх людей і ввів їх у курс останніх подій. Затримати Роберта Ленґдона виявилося не так просто. А тепер, коли йому допомагає агент Неве, загнати його в глухий кут, мабуть, буде набагато важче, ніж він думав спочатку.
Фаш вирішив не ризикувати.
Зваживши всі варіанти, він відіслав половину людей назад до Лувру стежити за входами й виходами. А другій половині наказав чергувати біля єдиного місця в Парижі, де Роберт Ленґдон міг знайти безпечний притулок.
Розділ 28
Ленґдон зачудовано дивився на шість слів, що світилися на плексигласі. Напис неначе висів у повітрі, відкидаючи нерівну тінь на загадкову усмішку Мони Лізи.
— Пріорат Сіону, — прошепотів Ленґдон. — Це підтверджує, що твій дідусь належав до цього братства.
Софі подивилась на нього здивовано.
— Ти розумієш, що це означає?
— Тут помилитися неможливо, — відповів Ленґдон замислено. — Так звучить один із найголовніших ідеологічних принципів Пріорату.
Софі спантеличено дивилась на слова, накреслені впоперек обличчя Мони Лізи:
SO DARK THE CON OF MAN[18]
— Річ у тім, Софі, — мовив Ленґдон, — що прагнення Пріорату увічнити поклоніння богині йде від переконання, що впливові особи в Християнській Церкві в ранню пору ЇЇ існування ввели світ в оману. Вони поширили брехню, що зневажила жінку і схилила шальки терезів на бік чоловіка.
Софі мовчки дивилася на слова.
— Пріорат Сіону вважає, що Костянтин і його наступники-чоловіки зуміли відучити світ від матріархального поганства й навернути до патріархального християнства, насаджуючи ідеологію, що демонізувала священну жіночність. І богиню раз і назавжди викреслили з сучасної релігії.
Софі, схоже, таке пояснення не переконало.
— Дідусь хотів, щоб я прийшла сюди і прочитала цей напис. Мабуть, він прагнув сказати мені не тільки це.