Він утік від того, що скоїв, але його дивна зовнішність виділяла його із числа інших юних втікачів, які заповнювали вулиці міста, тож він був змушений жити сам у підвалі напівзруйнованої фабрики, харчуючись фруктами та сирою рибою, вкраденою в порту. «Привид, — шепотіли люди одне одному, лякаючись його блідої шкіри, — привид з очима диявола!»
І Сайлас почував себе привидом… прозорим… який мандрує від порту до порту, поки у вісімнадцять років злочини не привели його до в’язниці в Андоррі.
Провівши там дванадцять років, він так висох тілом і душею, що справді став прозорим.
Yo soy un espectro[21].
Однієї ночі могутня рука струснула стіни його кам’яної камери, і привид прокинувся від криків своїх співкамерників. Ледь він скочив на ноги, як велика каменюка впала саме на те місце, де він щойно спав, залишивши отвір у стіні, яка здригалась. І в ту діру він побачив щось таке, чого не бачив десять років. Місяць у небі.
Коли землетрус іще тривав, привид продерся вузьким тунелем і, вибравшись із нього, скотився кам’янистим схилом до лісу. Далі він ішов усю ніч, майже непритомний від голоду, вздовж залізничного полотна і випадково натрапив на порожній вантажний вагон, куди заповз і заснув. А коли прокинувся, вагон їхав.
Прокинувся він від крику. Хтось розбудив його і викинув з вагона. Вкрай виснажений, він упав при дорозі й знепритомнів.
Повільно світало, і привид намагався зрозуміти, як довго він був мертвим. «День? Три дні?» Це не мало значення. Його ліжко було м’яке, а повітря навколо нього пахло карамеллю, і над ним схилився сам Христос.
«Я тут, — шепотів Він йому. — Камінь було відсунуто вбік, і ти народився знову. Ти врятований, мій сину. Благословенні ті, що йдуть моєю дорогою».
І він знову заснув.
Крик болю вирвав його з дрімоти. Він пішов коридором на крик. На кухні він побачив, як великий чоловік б’є меншого. Привид схопив великого й ударив його об стінку, той вирвався і втік, а тіло молодої людини в одязі священика залишилося. Піднявши пораненого священика — тому було зламано ніс, — привид поніс його до канапи.
— Дякую, друже мій, — сказав священик дивною французькою. — Гроші, офіровані на церкву, виявилися завеликою спокусою для крадія. — Він усміхнувся: — Мене звуть Мануель Арінґароса, і я місіонер з Мадрида, якого послали сюди, на північ Іспанії, будувати церкву. А як твоє ім’я, друже мій?
Привид не міг згадати.
— Де я? — глухо запитав він. — Як я потрапив сюди?
— Ти лежав на порозі мого дому. Ти був хворий, тож я годував тебе, піклувався про тебе. Ти пробув тут багато днів, — м’яко сказав молодий священик.
Привид розглядав свого молодого рятівника. Протягом багатьох років ніхто не був добрим із ним.
— Дякую, отче.
Священик торкнувся своєї губи, яка кровила.
— Це я маю бути вдячним тобі, друже мій.
Наступного ранку привид із подивом виявив газетну вирізку на тумбочці біля свого ліжка. Стаття була тижневої давності і написана французькою. Коли він прочитав її, то страх переповнив його, бо там ішлося про землетрус у горах, який зруйнував в’язницю, і про те, що багато небезпечних злочинців опинилося на свободі.
«Священик знає, хто я!» Він скочив з ліжка, готовий тікати.
— Книга Діянь Апостолів, — сказав голос з-за дверей, і молодий священик увійшов, усміхаючись. Його ніс був невміло забинтований, а в руках він тримав стару Біблію. — Розділ позначено.
Привид із острахом узяв Біблію.
Діяння, 16.
У тому розділі Нового Заповіту розповідалося про в’язня на ім’я Сайлас, який лежав голий і був битий у своїй темниці, співаючи гімни Господу.
Коли привид дійшов до вірша 26, він був приголомшений.
Раптом стався великий землетрус, так, що основа в’язниці захиталась, повідчинялися всі двері в’язничні.
Священик тепло всміхнувся.
— Віднині, друже мій, якщо в тебе немає іншого імені, я називатиму тебе Сайлас.
Привид кивнув. Сайлас. Він здобував тіло.
«Моє ім’я Сайлас».
— Час снідати, — сказав священик, — тобі будуть потрібні сили, якщо ти допомагатимеш мені будувати церкву.
Перебуваючи на висоті тисячі футів на Середземномор’ям, єпископ Арінґароса ледь помітив турбулентність, у яку потрапив літак. Його думки були зайняті майбутнім «Opus Dei». Він би хотів зателефонувати Сайласу в Париж. Але не міг.
— Це для твоєї безпеки, — пояснив Учитель, говорячи англійською з французьким акцентом. — Розмова може бути перехоплена. Наслідки можуть стати катастрофічними для тебе.