— Що це?
— Це такий навігатор стеження, — сказала Софі, — який безперервно повідомляє про своє місцезнаходження центральній установці через супутниковий зв’язок. Його розташування можна визначити з точністю до двох футів на всій земній кулі. Вони тримають вас на електронному ланцюгу. Той агент, який забирав вас з готелю, підкинув вам його в кишеню ще до того, як ви вийшли з номера.
Ленґдон згадав, як усе відбувалося в номері готелю… швидкий душ, як він одягався, а лейтенант поліції чемно тримав його твідовий піджак, поки вони не пішли.
Погляд Софі був переконливий.
— Фаш не знає, що ви знайшли його, — вона зробила паузу, — вони підкинули це вам, бо подумали, що ви можете втекти. Власне, вони очікували, що ви тікатимете; і це посилить їхнє припущення.
— Навіщо мені тікати? — спитав Ленґдон. — Я нічого не робив!
І він сердито рушив до сміттєвого бака, щоб викинути туди «жучок».
— Ні! — зупинила його Софі, схопивши за руку. — Хай він так і буде у вашій кишені. Якщо ви викинете це, то сигнал перестане рухатись і вони знатимуть, що ви його знайшли. Якщо Фаш подумає, що ви це виявили, то він…
Вона не закінчила своєї думки. Замість того вихопила металевий предмет із руки Ленґдона і поклала йому назад у кишеню піджака.
— «Жучок» залишиться у вас. Принаймні зараз.
Ленґдону стало зле.
— З якого дива Фаш вирішив, ніби я вбив Жака Соньєра?
— Був ще один доказ, якого ви не бачили, — обличчя Софі спохмурніло, — ви пригадуєте ті три рядки тексту, які Соньєр написав на підлозі?
Ленґдон кивнув. Слова і числа закарбувалися в його пам’яті.
Софі перейшла на шепіт.
— Був і четвертий, який Фаш сфотографував і стер перед тим, як прибули ви.
Ленґдон знав, що чорнило для маркера, яке проявляється, легко можна витерти, але навіщо Фаш нищив докази?
— В останньому рядку послання, — сказала Софі, — є те, чого Фаш не хотів, щоб ви знали. Принаймні, поки він не розбереться з вами. — Вона витягла з кишені свого светра аркуш із комп’ютерною роздруківкою фотографії та почала розпрямляти його. — Це повне послання, — і вона простягла аркуш Ленґдону.
Приголомшений, Ленґдон глянув на знімок. Останній рядок був для нього наче удар у живіт.
13—3–2—21—1–1—8—5
На кілька секунд він завмер, втупившись очима у фото. P. S. Find Robert Langdon.
Йому здалося, ніби підлога захиталась у нього під ногами. «Соньєр залишив постскриптум із моїм іменем?» Він не міг навіть уявити чого б це.
— Отже, вам має бути ясно, — сказала Софі, пильно дивлячись на нього, — Фаш наказав, щоб вас притягли сюди серед ночі, бо вас підозрюють у першу чергу.
Принаймні тепер він зрозумів, чому Фаш виглядав таким самовдоволеним, коли Ленґдон висловив припущення, що Соньєру було б легше написати ім’я свого вбивці.
Знайти Роберта Ленґдона.
— Чому Соньєр написав це? — спитав Ленґдон, і його збентеження поступилося місцем гніву. — Навіщо мені було вбивати його?
— Фаш іще має розкрити мотив, але він записав усю свою розмову з вами, сподіваючись, що ви могли про це проговоритися.
Ленґдон відкрив рота, але не зміг вимовити жодного слова.
— У нього є мініатюрний мікрофон, — пояснила Софі, — його під’єднано до передавача в його кишені, який передає сигнал на командний пост.
— Це неможливо, — скипів Ленґдон, — у мене є алібі. Після свого виступу я зразу повернувся до готелю. Можете спитати на рецепції.
— Фаш уже це зробив. Йому повідомили, що ви взяли у портьє ключ від номера десь о пів на одинадцяту. Вбивство відбулося ближче до одинадцятої. За цей час ви цілком могли вийти з готелю непоміченим.
— Це божевілля! У Фаша немає доказів!
Очі Софі розширились, ніби вона хотіла перепитати: «Немає доказів?»
— Мсьє Ленґдон, ваше ім’я написано на підлозі біля тіла Соньєра, і в щоденнику Соньєра сказано, що ви мали побачитися з ним приблизно в той час, коли було скоєно вбивство. У Фаша більше ніж достатньо підстав затримати вас для того, щоб допитати, — вона зітхнула. — Жак Соньєр був дуже помітною і шанованою людиною в Парижі, і про його вбивство говоритимуть завтра в ранкових новинах. На Фаша будуть тиснути, щоб він знайшов убивцю, і він почуватиметься значно краще, якщо підозрюваний буде у в’язниці. Винний ви чи ні, але вас неодмінно затримає поліція, поки вони не з’ясують, що ж сталося насправді.