— У вас немає автоматизованої телефонної системи?
— Ні, сер. Усі меседжі записуються від руки в нашому відділі послуг. Чи не могли б ви повторити ваше ім’я?
Але відповідь не надійшла. Чоловік поклав слухавку.
Безу Фаш ходив від однієї лавки на березі Сени до другої. Він таки бачив, що Ленґдон набирав тризначний код і прослуховував повідомлення. «Але якщо він телефонував не до посольства, то куди саме?»
І тут він зрозумів, що відповідь на це запитання знаходиться просто в його руці. Адже Ленґдон дзвонив з його телефону.
Він проглянув список недавно набраних номерів, набрав останній і трохи зачекав.
Нарешті відповів жіночий голос:
— Bonjour, vous êtes bien chez Sophie Neveu, — сказав автовідповідач, — Je suis absente pour le moment, mais…[27]
За хвилину лейтенант Колле, який сидів за столом Соньєра, притиснувши телефон до вуха, здивовано слухав капітана.
— Шматок мила? Але як Ленґдон міг дізнатися про навігатор стеження?
— Підказала Софі Неве.
— Але, капітане… якщо вона сказала Ленґдону, то де він зараз?
— Чи були у вас якісь сигнали тривоги?
— Ні.
— І ніхто не виходив з брами Великої галереї?
— Ні. Тут у нас офіцер охорони Лувру. Згідно з вашим наказом. Ніхто не виходив із будівлі.
— Гаразд, значить, Ленґдон має бути у Великій галереї.
Розділ 22
Ленґдон завмер від подиву, побачивши шість слів, які сяяли на плексигласі. Текст, здається, висів у просторі, кидаючи зубчасту тінь на загадкову усмішку Мони Лізи.
— Пріорат, — прошепотів Ленґдон, — це доводить, що ваш дід був його членом.
Софі розгублено глянула на нього.
— Як ви це зрозуміли?
Ленґдон кивнув, його думки плутались.
— Це один з головних філософських постулатів Пріорату.
Софі виглядала спантеличеною, вдивляючись у слова, накреслені прямо на обличчі Мони Лізи.
Яка темна облуда людська!
— Софі, — сказав Ленґдон, — традиція поклоніння богиням ґрунтується у Пріорату на переконанні, що впливóві чоловіки ранньої християнської церкви «обдурили» світ. Вони поширювали брехню, за допомогою якої успішно скерували людей від поганських вірувань з їх шанобливим ставленням до богинь і до жіночого начала до християнства, що підносило чоловічі цінності. Відтак священне жіноче начало було демонізовано і богинь навіки викреслили зі сучасної релігії.
На обличчі Софі відбився сумнів.
— Дідусь спрямував мене сюди, щоб я це знайшла. Він, певне, хотів сказати мені більше, ніж тут є.
Ленґдон зрозумів, що вона має на увазі. «Вона думає, що десь тут є інший код». Він не міг сказати миттєво, чи закладено тут якийсь прихований меседж, чи ні. Його розум намагався схопити ті сміливі світлі думки послання, яке Соньєр спрямував у світ.
«Яка темна облуда людська, — думав він, — справді темна».
Ніхто не може заперечувати, скільки добра робить церква в сучасному неспокійному світі, та все ж історія церкви — це історія насильства й обману. Це жорстокі хрестові походи з метою «навернення» поган, жахливі методи боротьби проти релігій, де поклонялися богиням. Духовенство було зобов’язане виловлювати, тортурувати й знищувати так званих «відьом» — слово, яким називали і жінок-учених, і жриць, і циганок, і ворожок, і знахарок, і збирачок цілющих трав, і взагалі всіх жінок, «підозріло прихильних до світу природи». Повитух убивали за те, що вони полегшували муки пологів, адже ті муки церква вважала справедливим покаранням за так званий первородний гріх, коли Єва з’їла яблуко з древа пізнання в Едемському саду. Кінцевий результат вражає: п’ять мільйонів жінок було спалено живцем. Пропаганда і кровопролиття дали свої наслідки. Доказом того є сьогоднішній світ.
— Роберте! — озвалась Софі, і її шепіт відірвав його від думок. — Хтось іде!
Він почув у коридорі кроки, які наближалися.
— Сюди! — Софі погасила чорне світло і, здалося, розчинилася в темряві.
На якусь мить він ніби зовсім осліп. «Куди це — сюди?» Коли очі звикли до темряви, він побачив силует Софі, яка бігла до центру кімнати, намагаючись сховатися за восьмикутною лавкою. Він зібрався було кинутися за нею, коли враз його зупинив різкий оклик.
— Не рухатись! — наказав чоловік у дверях. — Стояти!
За секунду Ленґдон опинився на підлозі обличчям донизу. Охоронець підбіг і ударом черевика розкинув ноги Ленґдона врізнобіч.