— Де ж вона? Де ж вона? — Тібінґ розігрував спектакль, мовляв, усе забув. — Святий Грааль. Сангрил. Потир.
І раптом він підкотив до віддаленої стіни і вказав на картину. То була восьмифутова репродукція «Таємної вечері», картини, яку Софі щойно бачила.
— Ось вона!
— Але це та сама картина, яку ви тільки що показували мені! — нічого не розуміла Софі.
Він підморгнув їй.
— Я знаю, але в збільшеному форматі вона справляє ще більше враження.
Софі обернулася до Ленґдона по допомогу.
— Не розумію.
Ленґдон усміхнувся.
— Виявляється, Святий Грааль справді був на «Таємній вечері». Леонардо зобразив її в усій красі.
— Зачекайте, — сказала Софі, — ви казали, що Святий Грааль — це жінка. «Таємна вечеря» — це картина, де є тринадцять чоловіків.
— Справді? — Тібінґ підняв брови. — Придивіться уважніше.
Спантеличена Софі стала пильно роздивлятись усі тринадцять облич: Ісус Христос посередині, шість апостолів по праву й по ліву руку.
— Всі вони чоловіки, — підтвердила вона.
— Правда? — сказав Тібінґ. — А як щодо того, хто сидить на почесному місці по праву руку поряд зі Спасителем?
Софі зосередила увагу на тому, хто сидів праворуч поряд з Христом. Розглянувши його обличчя й тіло, вона відчула, як всередині неї здіймаються хвилі здивування. В тієї особи було руде волосся, ніжні руки і натяк на груди. Немає сумніву, то була… жінка.
— Це жінка! — вигукнула Софі.
Тібінґ засміявся.
— Так, це дивує! І повірте мені, це не помилка! Леонардо майстерно малював статеві відмінності.
Софі не могла відвести очей від жінки поряд з Христом. «Таємна вечеря» — це картина, на якій тринадцять чоловіків. Хто ця жінка? Вона була молода, виглядала дуже побожною, скромною, мала гарне руде волосся і тихо складені руки. І це та жінка, яка самотужки могла завалити християнську церкву?
— Ніхто не помічає її, — сказав Тібінґ, — ми бачимо те, що очікуємо побачити.
Софі підійшла ближче до картини.
— Хто це? — спитала вона.
— Це, моя люба, — відповів Тібінг, — Марія Магдалина.
Софі обернулась.
— Та повія?
Тібінґ став гнівно задихатися, ніби те слово образило його особисто.
— Магдалина не була нею. А така думка є наслідком брудної кампанії, яку розпочала рання християнська церква. Церква мала знеславити Марію Магдалину, щоб заховати небезпечну таємницю: її роль як Святого Грааля.
— Її роль?
— Як я вже говорив, — пояснив Тібінґ, — ранній церкві було потрібно переконати світ, що смертний пророк Ісус був божественним створінням. Тому всі Євангелія, у яких відбилося земне життя Ісуса, було викинуто з Біблії. На жаль, з Євангелій забрали одну особливо дражливу тему Його земного життя. Марію Магдалину. — Він замовк. — А точніше, її шлюб з Христом.
— Не розумію! — Софі глянула на Ленґдона, а потім знову на Тібінґа.
— Це записано в історичних хроніках, — сказав Тібінґ, — і да Вінчі, безсумнівно, знав про це. «Таємна вечеря» буквально кричить, що Ісус і Магдалина були подружжям.
Софі знову глянула на фреску.
— Зверніть увагу, Ісус і Магдалина одягнені, ніби дзеркальне відображення одне одного, — Тібінґ вказав на дві постаті в центрі.
Софі була заворожена. Сам колір їхнього одягу вказував на це. На Ісусові був червоний хітон й синій плащ, на Магдалині — синій хітон й червоний плащ. Інь і Янь. Жінка й Чоловік.
— Ризикую вказати на ще більшу дивовижу, — сказав Тібінґ. — Звернуть увагу, Ісус та Його наречена, як виявляється, поєднані стегнами й відхилилися одне від одного, ніби утворюючи між собою простір особливої форми.
Навіть ще до того, як Тібінґ звернув її увагу, Софі побачила це. То був той самий символ, який Ленґдон раніше малював для Грааля, чаші й жіночого лона.
— Нарешті, — сказав Тібінґ, — якщо ви подивитесь на Ісуса й Магдалину не як на людей, а як на елементи композиції твору да Вінчі, ви помітите ще один елемент. Літеру абетки.
Тепер Софі відразу побачила її: величезну бездоганно виписану літеру М[32]. Софі зважувала всю інформацію.
— Згодна, прихована літера М інтригує, однак це сумнівний доказ шлюбу Ісуса й Магдалини.
Тібінґ підійшов до найближчого столу.
— Як я вже говорив раніше, шлюб Ісуса і Марії Магдалини зафіксований в історичних хроніках, — він став шукати якусь книгу в своїй бібліотеці. — Більше того, Ісус як одружена людина набагато переконливіший, ніж біблійний Христос як парубок.