Однак сьогодні Дордже Лодро не встиг розбудити старшого панича родини Мерці, щоб повідомити йому, чий син повернувся помститися, адже червінькове вбрання потягнуло його шукати старого туси. Тому меч убивці просто опустився на неясну пляму на ліжку.
Людина в ліжку застогнала уві сні.
Коли вбивця опустив меч, у темряві щось м’яко порскнуло й ненависть залишила червінькове вбрання. Вбивця Дордже Лодро вперше вбивав людину, тож не знав, що коли меч входить у тіло, виникає такий м’який звук. Він стояв у темряві й відчував, як на всі боки поширюється запах крові. Вбита людина знову застогнала уві сні.
Вбивця вискочив із кімнати. Заюшений кров’ю меч у його руках тепер уже не виблискував. Дордже Лодро в паніці побіг сходами вниз і позаду нього летів його одяг. У фортеці було так тихо, ніби там перебили всіх людей. І тільки пришелепуватий панич родини Мерці заволав на своєму ліжку:
— Вбивство! Вбивця прийшов!
Тхарна прокинулась і міцно затулила мені рот рукою, однак я люто вкусив її і знову заволав:
— Убивство! Прийшов убивця Дордже Лодро.
Якщо хтось скаже, що після цього крику він не прокинувся, не вірте йому. Вікна, одне за одним, почали світитися. Однак коли люди розчули, що кричу я, вони знову лягли спати. І вікна, одне за одним, знову занурились у темряву. Тхарна з презирством сказала:
— Тобі що, не досить, що я — дружина дурня? Ти ще хочеш, щоб я стала дружиною божевільного?
Вона справді не підходила на роль коханки: старшого панича в родині туси було простромлено ножем у живіт, а її це анітрохи не зачепило. Я повідомив їй:
— Убивця встромив ніж у живіт старшого брата!
— О Небо, як же сильно ти його ненавидиш! — сказала вона. — Це не він украв у тебе дружину, а твоя дружина сама пішла до нього. Ти ж сам казав, що він уміє сподобатись дівчатам.
— Йому ножем прохромили живіт, і з нього потекла не тільки кров, але й сеча, — правив своє я.
Вона ж відвернулась і більше не звертала на мене уваги.
На цей час вбивця вже втік за межі замку. Там він запалив смолоскип і почав кричати на майдані, що він — син такого-то чоловіка, який загинув від рук туси Мерці, як його звати і що він повернувся помститися.
— Дивіться уважно: ось моє обличчя! Я прийшов помститися! — кричав він.
Цього разу всі повибігали з кімнат, щоб подивитись на людину, яка світить смолоскипом на своє обличчя. Продовжуючи кричати, він заскочив на коня й кинув смолоскип на землю. У темряві залунав цокіт копит і почав віддалятися.
Смолоскип повільно згас на землі й тільки тоді туси наказав їхати за вершником навздогін.
— Вже не наздоженете, — сказав я. — Краще рятуйте жертву, він ще живий.
— Хто? — вкрай зляканим голосом запитав туси.
— Авжеж не ти, а твій старший син, — сказав я, посміхнувшись. — Вбивця встромив йому ніж у живіт, і з нього на ліжко потекли кров і сеча.
— Чому ж він не вбив мене? — спитав туси.