— Твій син уміє розмовляти? Якщо ні, то я навчу його.
Кат низько мені вклонився.
Піднявшись нагору, мати відразу ж лягла. Потім вона наказала служниці Дролмі вийняти з валізи люльку для куріння опію, що її подарував уповноважений Хуан, а також запалити опійну лампу. Далі витягла з-за пазухи грудку сирого опію, схожого на якесь місиво, зім'яла з нього кульку, розміром з пігулку, поклала в трубку й почала нагрівати над язиками полум’я в лампі. Її тіло при цьому обм'якло. Пройшов досить довгий час, поки вона прокинулась і сказала:
— Від сьогодні я вже нічого не боюся. Срібло, яке подарував уповноважений Хуан, гірше від того, що є в туси Мерці, — додала також вона.
Вона мала на увазі той срібний лоток (скриньку), на якому розташовувалося приладдя для куріння опію, маленьку чашку та дві-три шпиці, призначені для того, щоб підхоплювати шматочки опію.
Дролма поспішила зазначити:
— У мене є друг, дуже хороший майстер, можна покликати його, щоб переробити ці речі.
— Твій друг? — перепитала мати. — Той тип, що внизу в дворі?
Санг'є Дролма кивнула головою, почервонівши.
Сонце сіло за гори. Надворі стояла глибока осінь і в світлі призахідного сонця усе навколо здавалося ще більш золотим і блискучим. У кімнаті, однак, очевидно потьмяніло.
І чим більшою ставала темрява в кімнаті, тим яскравіше горіли очі в дружини туси. Мені пригадались очі щурів, побачених у цеху, де виготовляли опій. Я вхопився за руку Дролми, однак вона відкинула мою руку аж мені на груди. Виходило, що через неї я сам собі зробив боляче. Я скрикнув. Цей зойк виражав і біль, і страх щодо материних очей, у яких мерехтіли вогники. Обидві жінки поспішили запитати мене, що сталося.
Дролма також своєю лагідною рукою обійняла мене за плечі.
Я, заклавши руки за спину, повільно підійшов до вікна і, побачивши, що на синю небесну запону вистрибують одна по одній зірки, голосом, що саме ламався, проказав:
— Стемніло, запаліть ліхтарі!
— Стемніло, а ліхтарі ще не запалені! — висварилась дружина туси.
Я продовжував дивитись на нічне небо, байдужий до того, що роблять жінки. Незабаром поширився приємний запах пороху — це служниця чиркнула сірником. Загорівся ліхтар. Я повернувся і, стискаючи свій зап'ясток, сказав до Дролми:
— Незграбо, ти зробила мені боляче!
Тепер в обернених на мене очах Дролми з'явилися сльози, вона впала на коліна й піднесла мої руки, видихаючи вгору аромат своїх вуст. Місце, яке боліло, почало свербіти, тож я розсміявся. Служниця повернулась до матері й сказала:
— Пані, молодший панич сьогодні схожий на справжнього панича. Дивись, у майбутньому він і справді стане туси Мерці.
Ці слова були дуже приємними. Навіть попри те, що я не міг стати туси на цих землях. І навіть якби я не був дурнем, все одно не я був би майбутнім туси. Вираз обличчя матері свідчив про те, що вона задоволена почутим, однак уголос вона висварилась:
— Що за нісенітниці!
— І що ж за нісенітниці? — спитав туси, увійшовши до кімнати.
— Двоє дітей верзуть нісенітниці, — відповіла йому матір.
Однак туси наполягав на тому, що хоче почути, які ж нісенітниці верзуть двоє дітей. На обличчі матері з'явився такий самий улесливий вираз, який щойно мені показала служниця:
— Скажу тобі тільки тоді, якщо ти не розсердишся.
Батько сів на тахту для куріння опію, що була в кімнаті його дружини, зіперся обома руками на коліна й промовив:
— Кажи!
Дружина туси повторила слова Дролми, що були мені похвалою.
Туси розсміявся й махнув рукою, підкликаючи мене підійти до нього, потім запитав:
— Синку, а ти хочеш бути туси?
Дролма зайшла батькові за спину й почала махати до мене руками, однак я все одно голосно відповів:
— Хочу! — так солдат голосно відповідав на запитання начальника.
— Добре, — продовжив батько. — Однак скажи, це ж не матір навчила тебе так думати?
Я, ніби солдат, звів докупи п'яти й голосно промовив:
— Ні, якраз вона не дозволяє мені так думати!
Туси кинув на дружину пронизливий погляд і сказав:
— Що ж, словам дурня я вірю, адже іноді розумних людей стає так багато, що аж на душі неспокійно, — і додав для мене: — Ти думаєш правильно, однак і те, що твоя мати не дозволяє тобі так думати, — теж правильно.