Тільки за допомогою збільшувального скла в одному, не так ретельно видряпаному місці пощастило прочитати ім’я фараона Ехнатона. Тоді в Девіса постало кілька, питань, на які неодмінно треба було знайти переконливу відповідь, щоб з’ясувати таємницю незвичайної гробниці. Хто, власне, лежав у цій труні — цариця Тейє, володарка гробниці, чи фараон Ехнатон? Якщо фараон, то що в такому разі сталося з мумією цариці і навіщо Ті саркофаг витягли в коридор? І взагалі — що криється за цим загадковим переміщенням царських трупів?
Намагаючись знайти хоч якусь відповідь, Девіс надіслав мумію до Єгипетського музею в Каїрі, щоб її дослідив професор Еліот Сміт, один з найбільших у цій галузі фахівців.
Девіс схилявся швидше до думки, що знайдена мумія — це останок цариці Тейє; вчений припускав, що царицю з невідомих причин поховали в труні, яка спочатку належала її синові Ехнатону. В такому разі легко було б пояснити, чого в усіх написах видряпано ім’я небіжчика. Тому він з подивом прочитав лист, у якому професор Сміт писав: «Чи ви певні, що надіслали мумію з гробниці цариці Тейє? Бо замість трупа старої жінки я одержав для дослідження мумію молодого чоловіка. Напевно, тут якесь непорозуміння». Далі професор повідомив, що померлому було тридцять років, і що він, як свідчить незвичайно видовжена потилиця, хворів на епілепсію.
Отже, все-таки то мумія Ехнатона! Це був один з найцікавіших і найвидатніших єгипетських фараонів. Завдяки написаній клинописом дипломатичній кореспонденції, знайденій у руїнах його палацу поблизу міста Ель-Амарни, ми знаємо про нього більше, ніж про будь якого іншого фараона. Рішучі реформи Ехнатона революціонізували споконвічні звичаї Єгипту й викликали серйозні, небувало гострі конфлікти.
У той час, коли більшість фараонів проходять перед очима істориків мов бліді тіні, Ехнатон з’являється з минулого як людина з плоті й крові, сильна особистість, чиї думки, почуття й прагнення ми можемо простежити відносно докладно.
Щоб краще зрозуміти драматичний період його панування, спинімося хоч побіжно на історичному тлі діяльності Ехнатона. Тільки окинувши поглядом усю багатовікову історію єгипетської держави, ми бачимо глибокий зміст політичних і психологічних мотивів цієї діяльності.
Вчені умовно поділяють історію Єгипту на чотири великі періоди, а саме:
Стародавнє царство (1–8 династії, 2900-2 200 рр. до нашої ери);
Середнє царство (9-17 династії, 2200-1 600 рр. до нашої ери);
Нове царство (18–20 династії, 1600–1100 рр. до нашої ери);
Пізній період (з 21 династії до завоювання Олександром Македонським, 1100-400 рр. до нашої ери).[36]
Єгиптяни не вели своєї історії від якоїсь певної віхи, як це робили, наприклад, римляни, котрі всі події свого життя датували від заснування Рима (ab urbe condita). Вони складали тільки списки всіх по черзі фараонів, вказуючи (здебільшого не точно), коли ті царювали і які події зв’язані з їхнім життям. Через те історики зустрілися з надзвичайними труднощами, коли доводилося визначати дати й хронологію єгипетської історії.
Сьогодні цю проблему, можна вважати, вже розв’язано. Якими методами довершено таку гідну подиву справу? Велику допомогу тут подали передусім ассіро-вавілонські, староєврейські, перські та грецькі документи, дати яких встановлено загалом точно. В цих документах часто згадується про війни, мирні договори й панування певних фараонів, як про факти, що мали місце одночасно з певними подіями власної історії того народу. Тому, порівнюючи їх, можна було визначити багато дат і єгипетської історії.
Проте докладніші повідомлення дала нам астрономія. Єгиптяни вели дуже детальний астрономічний календар, на підставі якого визначали, зміну пір року й час водопілля Нілу. От єгиптологи й звернулися по допомогу до математиків та астрономів, — дали їм для дослідження стародавні папіруси й копії могильних написів, у яких згадувалося, що окремі історичні події були зв’язані з певними небесними явищами (з появою комет і т. д.). На підставі цих текстів учені змогли, наприклад, вирахувати з точністю до трьох-чотирьох років, що панування дванадцятої династії фараонів почалося в 2000, а вісімнадцятої — в 1580 році до нашої ери. Відштовхуючись од цього, історики встановили приблизні дати панування й решти династій; тут у пригоді стали уцілілі списки фараонів, де зазначалося, який час сидів на троні той чи інший правитель.
36
Щодо хронології Стародавнього Єгипту також є серйозні розбіжності. Наприклад, дата об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту за царя Менеса коливається між 5867 і 2224 рр. до н. е. З. Косідовський приймає дату близько 2900 р.; радянські історики визнають 3000 або 3200 рр. Відповідно коливаються й дати пізніших періодів (Стародавнє царство).