Каслова лікарня одержала назву «Дім надії та милосердя в джунглях». Джунглі знаходились на острові Сан-Лоренцо, серед диких кавових дерев на північному схилі гори Мак-Кейб.
Коли я полетів до Сан-Лоренцо, Джуліану Каслу було шістдесят.
Його цілковито неегоїстичне життя тривало вже двадцять років. У попередній, егоїстичний період він був знайомий читачам бульварної преси не менше, ніж Томмі Менвілл[9], Адольф Гітлер, Беніто Муссоліні та Барбара Гаттон[10]. Поганої слави він зажив через розпусту, пияцтво, порушення правил дорожнього руху й ухиляння від призову. Він мав особливий талант — розтринькувати мільйони, приносячи людству тільки горе.
Він одружувався п’ять разів, але мав лише одного сина.
Цей єдиний син, Філіп Касл, був управителем та власником готелю, де я планував оселитись. Готель звався «Каса Мона» на честь Мони Еймонс Монсано, білявої негритянки, яку я бачив на обкладинці додатка до нью-йоркської «Санди Таймс». Готель «Каса Мона», новісінький, був однією з трьох будівель, на тлі яких зобразили Мону.
Невидима, але невипадкова течія несла мене до Сан-Лоренцо — ще не розуміючи цього, я відчував, що підкоряюсь любові. Фата-морґана підказувала мені, як це гарно — бути коханим Мони Еймонс Монсано. Міраж став нездоланною силою в моєму безглуздому житті. Я гадав, що Мона подарує мені більше щастя, ніж усі жінки, яких я досі зустрічав.
41 Карас на двох осіб
Місця в літаку, який мав доставити нас із Маямі до Сан-Лоренцо, були розташовані двома рядами по три. Сталося так — «так мало статися» — що поруч зі мною сиділи Горлік Мінтон, новий посол Штатів у Республіці Сан-Лоренцо, та його дружина Клер. Вони були сиві, лагідні та тендітні.
Мінтон розповів мені, що він професійний дипломат, але на посаді посла вперше. Раніше подружжя служило, як він сказав, у Болівії, Чилі, Японії, Франції, Югославії, Єгипті, Південній Африці, Ліберії та Пакистані.
Вони були закоханою парою. Вони постійно розважали одне одного маленькими подарунками: гарний краєвид за вікном літака, смішні або повчальні рядки з книг, якісь спогади з минулого. На мій погляд, це був бездоганний приклад того, що Боконон називає дюпрас, тобто карас, що складається лише з двох осіб.
«До справжнього дюпрасу, — вчить нас Боконон, — не може увійти ніхто, навіть діти, що народилися від такої пари».
Ось чому я не включаю Мінтонів до мого власного карасу, а також до карасів Френка, і Ньюта, і Ейси Брида, до карасу Анджели, і Лаймена Ендерса Ноулза, і Шермана Креббса.
Карас Мінтонів був такий затишний, призначений лише для двох.
— Мені здається, що ви цим задоволені, — сказав я Мінтону.
— Чим саме?
— Тим, що ви на посаді посла.
Судячи з поглядів, якими обмінялося подружжя Мінтонів, я бовкнув дурницю. Але вони втішили мене.
— Так, — поморщився Мінтон, — мені це дуже подобається, — він ледь помітно всміхнувся. — Я глибоко зворушений.
Усі мої спроби порушити різні теми закінчились однаково: я не міг видобути з Мінтонів ніякої інформації. Наприклад, я сказав:
— Ви, мабуть, можете говорити багатьма мовами?
— Так, ми з дружиною знаємо їх шість чи сім, — сказав Мінтон.
— Це має бути дуже приємно.
— Що саме?
— Мати можливість спілкуватися з людьми стількох різних національностей.
— Дуже приємно, — сказав Мінтон без піднесення. І його дружина підтвердила: — Приємно дуже.
Після чого вони знов заходились читати товстий стос друкованих аркушів, що лежав на ручці крісла між ними.
— Скажіть, будь ласка, — спитав я кілька хвилин по тому, — чи ви вважаєте… ви так багато подорожували, бачили весь світ… чи не здається вам, що люди в душі повсюди однакові?
— Хм? — сказав Мінтон.
— Чи не здається вам, що люди в душі однакові повсюди?
Він глянув на місіс Мінтон, переконався, що вона почула моє запитання, тоді обернувся до мене.
— Майже однакові, повсюди.
— Ага… — сказав я.
Боконон, між іншим, учить нас, що члени одного дюпрасу завжди вмирають через тиждень один після одного. Коли настав для Мінтонів час умирати, вони померли в одну й ту ж саму мить.
42 Велосипеди для Афганістану
9
Томмі Менвілл (Tommy Manville, 1894–1967) був популярним у середині XX століття завдяки великому багатству (він одержав спадок від батька, власника підприємства з виробництва азбесту) та численним шлюбам (мав 11 дружин). Окрім цього надзвичайного ланцюжка шлюбів і розлучень, нічого видатного не зробив, але потрапив до Книги рекордів Гіннеса та довго був об’єктом пліток.
10
Барбара Гаттон (Barbara Woolworth Hutton, 1912–1979), спадкоємиця короля роздрібної торгівлі, була однією з найбагатших жінок світу, але одержала прізвисько «бідненька багата дівчинка», коли батьки 1930 року, у часи Великої депресії, влаштували їй розкішний перший бал. Пізніше це прізвисько виправдалось, бо особисте життя Барбари склалося нещасливо: вона сім разів виходила заміж за чоловіків, які поводилися з нею брутально, і мусила розлучатися з ними.