Ксантій
А це що?
Діоніс
Це? Клянуся Зевсом, озеро,
Те, що казав він. Ось і човен бачу я.
Ксантій
А он, клянуся Посейдоном, сам Харон.
Діoніс
Привіт, Харон! Привіт, Харон! Привіт, Харон!
Харон
(підпливши на своєму човні)
Кому в місця спочинку від усіх турбот?
Кому в долину Лети, до Ослиних шкур,
Чи на Тенар, до вороння, до Кербера?
Діоніс
Мені.
Xарон
Заходь же швидше!
Діоніс
Де причалимо?
Близь вороння?
Xарон
Лиш задля тебе, свідок Зевс!
190 Заходь.
Діоніс
(до Ксантія)
Гей, хлопче!
Xарон
Не візьму раба везти,
Якщо не бивсь за власну шкуру в морі він.
Ксантій
Зевс бачить, був тоді слабий на очі я.
Xарон
То обіжиш тепер навколо озера?
Ксантій
Де дожидать вас?
Xарон
При Скорботнім камені,
На пристані.
Діоніс
Збагнув ти?
Ксантій
Та усе збагнув.
Що стрів я, бідний, тільки з дому вийшовши!
(Біжить навколо орхестри).
Xарон
(До Діоніса)
Сідай на весла.
(До глядачів).
Хто ще іде, йдіть мерщій!
(До Діоніса).
Гей, що ти робиш?
Діоніс
Що роблю? Не інше що,
На весла сів, як сам же ти й казав мені.
Xарон
200 То сядь-но далі, череваню!
Діоніс
Ну, уже?
Xарон
Та руки простягни й тримай.
Діоніс
І це — уже.
Xарон
Та не базікай, а упрись ногами в дно
Й греби щосили.
Діоніс
Чи здолаю ж я гребти
З незвички, ані моря ще не знаючи,
Ні Саламіна?
Xарон
Легко це! Почни лише,
І чарівну почуєш пісню ти.
Діоніс
Чию?
Xарон
Жаб-лебедів. Чудово!
Діоніс
Дай же знак мені.
Xарон
О-го-гоп! О-го-гоп!
Харонів човен вирушає. Діоніс гребе в такт жабиного співу.
Хор жаб
Брекекекекс, коакс, коакс!
210 Брекекекекс, коакс, коакс!
Джерел і багн діти ми,
Мов луни флейт, гімнів клич,
Почнімо в лад пісню свою дзвонисту.
Коакс, коакс!
Її Діонісу ми,
Державцю Нісійському,
В болотах співали
В дні, коли п'яно і шумно,
Глеків справляючи свято,
220 Йде люду юрба до священного гаю.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
А я собі намуляв зад,
Ой, як болить — коакс, коакс!
Та вам, як видно, байдуже!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та пропадіть ви з тим «коакс»!
Самі ви лиш одне коакс!
Жаби
А хоч би й так, дозола ти!
Полюбляють наші співи й музи лірозвучні,
230 Й козлоногий Пан, що на сопілці виграває,
Радий нам і Аполлон з кіфарою своєю, —
Тож для неї у болоті ми плекаємо
Дзвінколунні комиші.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Я ж водянки понатирав,
І геть зопрів у мене зад,
Лише нагнусь — і загримить!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та годі вам, краківки!
240 Замовкніть!
Жаби
Ще гучніше
Заспіваймо, як бувало
В сяйві сонячної днини
Серед рясту ми плигали
І раділи дзвінколунням
Переливчастої пісні;
Як від Зевсової зливи
Ми в глибінь ховались водну
І своїм танком грайливим
Бульки з бризками пускали.
250 Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Брекекекекс, коакс, коакс!
Це і я в вас перейняв.
Жаби
Дуже прикро це нам чути.
Діоніс
А мені ще гірш — на веслах
Від натуги лусну я.
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Стрекочіть — мені байдуже.
Жаби
От і будемо кричати
Цілий день ми без угаву,