Ксантій
(до себе)
Комусь погано прийдеться!
Перша шинкарка
Та двадцять порцій м'яса з'їв вареного
По півобола!
Ксантій
Ой, перепаде комусь!
Перша шинкарка
Ще й часнику без ліку!
Діоніс
Жінко, брешеш ти!
Не знать, що мелеш!
Перша шинкарка
Думав, як у чоботи
Високі взувсь, то годі вже й пізнать тебе!
Та ба! Про солонину не згадала я!
Платана
Ще й свіжий сир, клянуся Зевсом, був!
560 Він з кошиками разом поковтав його!
Перша шинкарка
Коли ж від нього грошей зажадала я, —
Як визвіриться він та як загримає!
Ксантій
Так, це його рук діло, — він усе такий!
Перша шинкарка
Меч вихопив, — ну, зовсім збожеволів він!
Платана
О боги, от нещастя!
Перша шинкарка
З переляку ми
Аж на саме горище заховалися.
Платана
А він утік з мішками і матрацами.
Ксантій
І це його рук діло.
Перша шинкарка
(до Платани)
Що ж робити нам?
Іди поклич Клеона, оборонця нашого.
Платана
(до першої шинкарки)
570 д ти як стрінеш, то кликни Гіпербола!
От ми його намнемо!
Перша шинкарка
(до Діоніса)
Пелько проклята!
О, залюбки я потрощила б каменем
Ті ікла, що пожерли все добро моє!
Ксантій
А я тебе в провалля з кручі скинув би.
Платана
А я б серпом ту глотку перерізала,
Яка все м'ясо й потрухи поглинула.
Перша шинкарка
Піду я по Клеона, ще сьогодні він
Все витрусить у тебе й відбере назад!
Обидві вибігають.
Діоніс
Щоб я пропав, як не люблю я Ксантія!
Ксантій
580 Е, знаю, знаю! Краще кинь ті хитрощі!
Не буду я Гераклом!
Діоніс
Любий Ксантію,
Не зарікайся!
Ксантій
Як же можна стать мені
Алкмени сином — адже раб і смертний я?
Діоніс
Та бачу, бачу — сердишся, і є чого!
Хоч бий мене, не буду я перечити.
Якщо ж я й далі одіж одбиратиму,
Хай з коренем і сам я, й жінка, й дітоньки,
І гнилоокий Архедем — загинемо!
Ксантій
Ну, якщо так, я згоден, — вірю клятві я!
Знову переодягаються.
Друга половина хору
590 От і знову ти вдягнувся
в те вбрання, що мав раніше!
Отже, справа вже твоя —
помолодшать, стати гордим
І сердито поглядати,
пам'ятаючи, що знову
Вигляд бога ти прийняв!
А як будеш боягузом
Чи якусь дурницю втнеш,
знов на плечі доведеться
Весь вантаж тобі узять.
Ксантій
Радите не зле ви, друзі,
Тільки й сам я потрапляю
над усім поміркувать!
Пощастить йому хоч трохи —
600 Знаю добре, знов у мене
схоче все він одібрати.
Та держатимусь і я:
буду мужній, і відважний,
І жалкий, мов кропива.
Та й пора вже, — шум і гомін
За дверима чую я!
Еак
(вбігає з трьома вартовими)
В'яжіть-бо швидше злодія собачого!
На суд його!
Діоніс
(до себе)
Комусь погано прийдеться.
Ксантій
(в одежі Геракла)
Гей, не підходь! Під три чорти!
Еак
Як, битися?
Гей, Скеблій! Гей, Дітіл, Пардок!
Та де ви там?
Мерщій сюди! Та дайте-но як слід йому!
Діоніс
610 Чи не нахаба, справді? Лізе битися,
А сам же вкрав чуже він.
Еак
Це нечувано!
Діоніс
Страшне зухвальство!
Ксантій
Зевсом присягаюся!
Готов я вмерти, як сюди приходив я,
Чи вкрав хоч волосинку із добра твого!
Давай домовимося по-хорошому.
(Показує на Діоніса).
Візьми на допит ось цього слугу мого, —
Як буду винний, то веди на смерть мене!
Еак
Та як допитувати?