Сократ
Ну, «на гіллі»! А як погано вимовив!
Ще й губи починає він копилити!
Хіба ж йому навчитися оскарження,
Подання, позивання, заперечення?
А втім, Гіпербол за талант всього навчивсь.
Стрепсіад
Пусте, навчиться! Тямовитий зроду він.
Сказати правду, ще хлоп'ям малесеньким
880 Ліпив хатки він, човники видовбував,
Вмів із цурпалок змайструвати возика,
Жабок з лушпинок яблучних. Ти ж думав як?
Отож нехай навчається обох наук, — і кращої, і отієї гіршої,
Що кращу може подолати кривдою.
А ні, то хоч одної — неправдивої.
Сократ
Хай Правий і Неправий тут навчать його,
А я піду.
Стрепсіад
То пам'ятай, повинен він
Уміти всяку правду заперечити.
Хор співає і танцює.
Правий — в простій одежі,
Неправий — в модному платті філософа.
Правий
А виходь-но сюди, покажись глядачам,
890 Хай побачать, який ти зухвалий крутій.
Неправий
Я — до послуг твоїх. На очах у людей
Я тим легше тебе знищу словом своїм.
Правий
Знищиш — ти? А ти хто ж?
Неправий
Я — наука.
Правий
Крива.
Неправий
А здолаю тебе, хоч і Правим зовеш
Ти себе.
Правий
Але як? Мудруванням яким?
Неправий
Та новітніх думок я багато знайду.
Правий
Бур'янами вони розцвітають тепер
У безглуздих людей.
Неправий
Ні, в розумних людей.
Правий
Без жалю тебе знищу я.
Неправий
Як же, скажи?
Правий
900 Cловом правди.
Неправий
А я з заперечень почну,
І спростую усе, й доведу, що ніде
Тої правди нема.
Правий
Правди, кажеш, нема?
Неправий
Ну, скажи, де ж вона?
Правий
У безсмертних богів.
Неправий
Де ж та правда в богів? Не загинув же Зевс,
Хоч і рідного батька свого закував
У кайдани?
Правий
Ого! Бач, до чого дійшло, —
Аж недобре мені! Дайте цебрик мерщій!
Неправий
Ах, ти, дурню старий! Вижив з розуму ти!
Правий
Безсоромний розпутник, нахаба гидкий!
Неправий
910 Ці слова — мов троянди мені.
Правий
Скоморох!
Неправий
Мов вінок із лілей!
Правий
Батьковбивця бридкий!
Неправий
Сам не знаючи, ллєш мені дощ золотий!
Правий
Та раніш тобі пельку свинцем залили б!
Неправий
А тепер це найкраща оздоба мені!
Правий
Ну, й зухвалий же ти!
Неправий
А ти — дрантя старе!
Правий
Через тебе уже
Навіть хлопчики вчитись не хочуть тепер.
Та збагнуть всі афіняни скоро, чого
Ти навчаєш отих безголових людей.
Неправий
920 Ти жахливо брудний!
Правий
Ну, а ти — чепурний.
А недавно ти старцем блукав по світах
І місійцем Телефом себе називав
І з торбини глодав
Панделетових мудрощів крихти.
Неправий
Жаль тих мудрощів…
Правий
Жаль божевілля твого!
Неправий
…Про які ти згадав.
Правий
Жаль і міста того,
Що годує тебе —
Безневинної молоді згубу й ганьбу.
Неправий
(показуючи на Фідіппіда)
Чи тобі ж її вчити, шкарбане старий?
Правий
930 Так, нехай хоч його урятую, щоб він
Вмів не тільки вправлятись в пустих балачках.
Неправий
(до Фідіппіда)
Йди до мене, хлопчино, хай сказиться він!
Правий
Ой заплачеш, хай пальцем торкнешся його.
Провідця хору Хмар
Годі лаятись вам і сваритися тут!
(До Правого).
Покажи нам, якої науки учив