Деякі люди одержимі тим, щоб ними захоплювались. Вони часто плутають захоплення з любов’ю. Імовірно, що в дитинстві такі люди отримували забагато першого й замало другого.
Якщо заздрощі виникають навіть попри те, що вам це загалом не властиво, варто задуматися: чи немає в цієї людини прихованої, найімовірніше неусвідомленої, мети викликати своїми розповідями такі емоції?
Іноді заздрощі у взаєминах більше кажуть про того, кому заздрять, ніж про самого заздрісника.
В одного мого клієнта Пера був брат, який постійно торочив про свої успіхи. Перу було важко це слухати.
«Але я, мабуть, просто заздрю», — думав він.
Я взялася розпитувати Пера про зв’язок між ним і братом. Урешті-решт, Пер розплющив очі на те, що насправді відбувалось. Як з’ясувалося, брат Якоб не цікавився внутрішнім світом Пера. Якоб шукав у Перові тільки позитивне відображення себе. Він очікував на похвалу, а Пер звинувачував себе в тому, що йому так важко виправдовувати братові сподівання.
Однак бути для когось відображенням завжди обтяжливо, особливо якщо між людьми немає міцного зв’язку або взаємного інтересу.
Якщо вам неприємно слухати розповіді про те, як добре в когось ідуть справи, причина не обов’язково криється у вашій заздрості. Можливо, вас використовують як інструмент, знаряддя, а це нікому не сподобається, якщо немає чіткої і взаємної згоди на такі стосунки.
У результаті Пер вирішив рідше спілкуватися з Якобом. Він перестав звинувачувати себе в тому, що спілкування із братом виснажливе, і більше не змушував себе це витримувати. Урешті-решт, Пер відчув приплив енергії, щоб підтримати стосунки. Йому стало легше давати Якобу те, чого той так хотів.
Якщо ви настільки соромитеся своєї заздрості, що ледве наважуєтеся її відчувати або усвідомлювати, спробуйте новий метод або підхід: виведіть це почуття на світло. Можливо, вам слід поговорити з кимось про це, щоб з’ясувати, чого вам не вистачає в житті і як це отримати. Якщо те, чого ви прагнете, недоступне, можна спробувати інший підхід: цілковито прийняти свій смуток, щоб потім відпустити його.
Якщо ваша дружба чи близькі стосунки припинилися через заздрощі, можна дати їм іще один шанс, але перед цим варто обговорити ці почуття. Це стосується і тих випадків, коли заздрість відчували ви, і тих, коли інша сторона приділяла менше уваги дружбі або припинила її через заздрість.
Розділ 8. Прислухайтеся до ревнощів
Ревнощі — ненависне почуття, якого багато хто соромиться. Люди схильні звинувачувати себе вже за те, що відчувають ревнощі. Дехто придушує їх і відмовляється визнавати.
Думаю, якби ми мали вибір, більшість захотіла б ніколи не відчувати ревнощів. Однак не можна просто заборонити собі щось відчувати. Утім кожен має можливість попрацювати над зв’язком із людиною, яку ревнує, і завдяки цьому почуватися впевненіше й безпечніше. Найчастіше ми ревнуємо своїх партнерів у коханні, але ревнощі також можуть стосуватися брата, сестри, батьків, друзів тощо.
По суті, ревнощі — це страх бути перевершеним. Об’єктом ревнощів не обов’язково є людина. Можливо, вам знайомі ревнощі до телебачення, роботи, хобі чи інших занять, які настільки важливі для вашого партнера, що ви почуваєтесь покинутими.
Між заздрістю й ревнощами багато схожого. У них обох закладено такі базові емоції, як гнів, смуток і радість. Крім того, ревнощі — це ще й страх лишитися самотнім.
Багатьом людям легше боротися з гнівом, аніж із тривогою чи страхом. Можливо, ви ледве відчуваєте свій страх, тому що повністю зосереджені на гніві й бажанні боротися з суперником або з партнером, який віддав перевагу не вам. Якщо ви наважитеся повністю прийняти ваш страх і розповісти про нього партнеру, то отримаєте більше шансів на позитивну реакцію, ніж якщо просто виявлятимете гнів.
Коли йдеться про почуття, пов’язані із соромом, важливо дбати про те, щоб ніхто не почувався ображеним. Тому робіть усе можливе, щоб обговорювати ці почуття в атмосфері прийняття — навіть якщо для вас це важко або ви боїтеся, що вашу свободу хочуть обмежити.
Можливо, ви зіткнулися з дилемою. Якщо наважитеся донести її до вашого партнера й залучите його до пошуку подолання проблеми, це піде тільки на користь стосункам. Дилема може звучати приблизно так: «Щоразу, коли я виходжу з дому й бачу, що тобі через це боляче, мені хочеться негайно все скасувати, тільки б ти усміхалася й була радісною. Проте я боюся, що якщо відмовлюся від проекту, який наповнює моє життя сенсом, то стану надто роздратованим, сердитим і неприємним, і тобі не захочеться зі мною бути».