— Через півтора року вийде мій термін. Катрін, я хочу вибороти другий!
— Хто сумнівався б!
— Що ти про це думаєш?
— Немає певності, що тебе оберуть удруге.
— Знаю. Я буду боротися.
— Яким чином? Новий «теракт» дозволити собі ти не можеш.
Його голова сіпнулася. Він скривився:
— Не розумію, про що ти.
— Певна річ, не розумієш.
Кожен мовчки дбайливо: аби не замастити стіл або пальці — хвилину намащував хліб маслом і джемом.
Анрі, ніби нічого не відбулося, повів собі далі:
— Пропоную розлучитися до виборів.
— Чому?
— А ти вважаєш...
— Любий Анрі, це неабиякий політичний ризик.
— Що саме? Розлучений президент? О, звичаї значно змінилися!
— Але це буде прикра несподіванка для всіх. Від початку, завдяки газетам, радіо і телебаченню всі вірять у наші ідеальні стосунки. «Взірцеве кохання» — ось наша легенда. І відкрити всім, що це фальшивка, вигадка, мана, означало би посіяти в серцях твоїх виборців (а ще більше у тих, хто ще не визначився) недовіру: невже президент Морель нас надурив? Скільки правди в його словах? Зрештою, чи можна назвати зроблене ним «позитивом»? Чи не є всі його слова і жести лише ретельно продуманою стратегією?
— Мені байдуже. З мене досить.
— Досить мене?
— Тебе! І нас!
— Невже з’явилася нова коханка, що мріє виштовхати мене геть?
— Ні.
— То в чому ж річ?
— Те, як ти дивишся на мене — нестерпно!
Катрін розреготалася.
— Оце точно: я ж бачу тебе таким, яким ти насправді є! І те, що я бачу — потворне.
Він знову скривився, ковтнув слину, потім, поклавши, щоби заспокоїтися, долоні на стіл, зробив висновок:
— То ти розглянеш мою пропозицію?
— Уже розглянула: я не згодна.
— Чому?
— Я знайшла свій шлях. Що робити, збагнувши, що вже тебе не кохаю? Ненавидіти тебе! Це мене цілковито влаштовує.
— Катрін, для мене нестерпно бути поруч з тобою.
— Однак доведеться звикнути. Дозволь розібратися самій. Передусім, ти не отримаєш нового мандата без моєї згоди.
— Прошу?!
— Я мушу замовкнути, мушу мовчати, не виказувати твої гидкі таємниці, не патякати про напад на вулиці Фурмільйон.
Анрі сіпнувся, ніби отримав удар у живіт. А Катрін, впевнена, що він її розуміє, вела далі:
— По-друге, під час наступного терміну я буду поруч із тобою. Не можна ж нехтувати «взірцевим коханням»!
Він зробив ковток кави. Його очі, що дивилися на неї над чашкою, здавалося, випромінювали смерть.
— Навіщо тобі це пекло?
— Ти маєш спокутувати те, що накоїв. За те, що зробив зі мною, з нашою донькою, зі своїми принципами, з нашим життям, зі своїм водієм.
— Катрін, ти збожеволіла! Ти вже не просто моя дружина — ти кара Божа!
— Атож!
Вона схопилася на підбори і випурхнула з кімнати.
Наступного тижня стався випадок, якому спершу вона не приділила уваги. Дорогою до Інституту з проблем осіб із поганим слухом в альпійському містечку Коньєн — там перебувала їхня донька, і там Катрін збиралася провести вихідні — водій, проїхавши кілька кілометрів, зупинився перевірити гальма, що працювали дивно. Його підозру підтвердив місцевий механік. Катрін подякувала Мартенові за те, що він помітив це вчасно: зигзаги шосе уздовж гір були для них украй небезпечними.
Та вже через десять днів, коли Катрін поверталася з опери у Комп’єні[17], де виконували забутий твір ХІХ століття «Чорне доміно», сталась аварія.
О першій ночі, перетнувши безлюдний Париж, лімузин, за кермом якого був Мартен, виїжджав на міст Альма з тунелів уздовж берега Сени[18] — аж раптом позаду вигулькнуло біле авто зі сліпучим світлом фар. Загрозливий примарний автомобіль їхав так близько, що їм довелося пришвидшитися. Зненацька інше авто виїхало проти руху, назустріч, і Мартен мусив різко крутнути кермо. І вже за секунду президентський лімузин урізався у колону.
Серед гучного клацання, зминання салону і криків болю Мартена Катрін, яка сиділа позаду, відчула, як зламалося її коліно.
«Швидка» і пожежники прибули оперативно, пасажирів вивільнили з-під уламків. Понівечених, але при свідомості.
Дорогою до лікарні Катрін збагнула, що вони із шофером уникнули великої халепи. Та це її не заспокоїло, бо тепер вона розуміла, хто був її справжнім ворогом: це Анрі!
Сирена «швидкої» розривала паризьку ніч, а Катрін обмірковувала жахливу ситуацію, в якій опинилася: Анрі наказав прибрати її. Він не хотів, щоб Катрін жила разом із ним, не хотів, щоб удруге стала першою леді, — і ніщо не могло його зупинити.
Потрапивши до реанімаційної палати в лікарні Пітьє-Сальпетрієр, вона зітхнула із радістю — адже потрапила до державного закладу, а не приватної клініки, де Анрі міг би ув’язнити її і діяти на свій розсуд.
17
Комп’єнь (Compiègne) — містечко неподалік Парижа. Там розташований Імператорський театр, будівництво якого розпочав Наполеон ІІІ у 1866 році. «Чорне доміно» (Le Domino noir) — комічна опера Даніеля-Франсуа-Еспрі Обера на лібрето Ежена Скріба. Один із найпопулярніших оперних творів ХІХ ст.
18
Алюзія на аварію, в якій загинула принцеса Діана — це сталося саме в тунелі біля мосту Альма у Парижі. На площі Альма стоїть пам’ятник Діані.