Ерван ішов крізь мовчазний стрій ворогів. До Фостена залишалося всього кілька метрів. Ніхто не забрав у нього зброю: він тримав автомат дулом донизу, щоб показати свої мирні наміри.
— Шо він хоче, тойво мзунґу?
Погана французька, акцент такий, ніби склади пропололи. Це теж не схоже на ватажка тутсі.
— Я прийшов поставити тобі кілька запитань.
Фостен захоплено свиснув. Очі в нього були такі червоні, ніби купалися в підливі з-під ростбіфа.
— Ти журналіст?
— Ні, флік. Із Парижа.
— Гарне місто!
Голос чорного гуркотів, ніби бетонозмішувач.
— Я прибув із того берега, — вів далі Ерван, не виказуючи розгубленості. — Кілька разів ризикував своєю шкурою, аби дістатися сюди. Тепер я хочу відповідей.
— Яких?
— Променисте містечко й смерть Каті Фонтана.
Ерван готувався до вибуху сміху, але чорний диявол замислено насупив брови. За мить у його вампірських очах загорівся вогник.
— Ти син Морвана?
Навіть у такому хаосі його подібність до батька була найліпшою запорукою довіри.
— Старший. Я народився в Лонтано.
Вуста Мефісто скривила глузлива посмішка. Цей військовий ватажок мав два козирі: жвавий розум і здатність до пристосувань.
— Нащо мені відповідати?
Ерван вказав на Сальво і його валізку.
— За бабки Духа Мертвих. Ми принесли їх тобі.
— Того тутсі вже немає.
— Скажемо так: це його спадок.
Фостен розреготався, сміх відразу підхопили галасливі мавпи в кронах дерев.
— Ох, братику, ну ти р-реально…
Зненацька він замовк: у небі почувся гуркіт гвинтокрила.
— Понтуазо… — пробурмотів Ерван.
Він майже забув про своє прохання. Гелікоптер не нагадував машину рятувальників. Корпус, оснащений кулеметами й ракетницями, схиляв до іншої думки: сто відсотків знищення, нуль відсотків уцілілих. «Апач», озброєний до зубів.
— Біла паскуда… — верескнув Мефісто, задираючи голову.
Він націлив свій 45-й на Ервана, який устиг лише позадкувати й сховатися за Сальво. Перша куля влучила баньямуленґе в торс. Його люди взяли з Фостена приклад і від стегна випустили кілька черг із «калашів». Сальво, не випускаючи з рук валізки, просто на очах розпадався на шматки. Ерван простромив свою зброю під пахву Жовтої Майки та смалив навмання. Тієї ж миті гелікоптер почав обстрілювати галявину. Вона перетворилася на велетенський фонтан багна.
Ніби цього виявилося ще замало, валізка Сальво розчахнулася й виплюнула кілька тисяч банкнот у пропахле порохом повітря. Раптом збайдужілі до куль «Апаче» хуту кинулися згрібати їх цілими жменями.
Ерван позадкував і відпустив Сальво. Він не вірив своїм очам: солдати плазували у власній крові серед торфу й доларів, а Фостен Муньясеза щодуху втікав у лабіринт шахтарського містечка.
Ерван кинувся йому навздогін у нетрі халуп і саморобних бараків. Не видно було ні солдатів, ні місцевих, навіть жодного пораненого. Лише вузькі вулички, схожі на каналізаційні стоки, завалені шинами, пластиковими кульками, будівельними відходами, гільзами… Мефісто біг ними, ніби щур своїми трубами, — отже, їх було двоє: «Takes Two to Tango»,[91] як у пісні. Ерван досі тримав у руках АК-47 й відчував, як наплічник теліпається в ритмі бігу. Заспокійливе відчуття: «Іридіум», паспорт, підшивка…
— Фостене! — заволав він, але гуркіт гелікоптера свідчив про переслідування.
Ерван, переконаний у тому, що його прилетів витягати сам Понтуазо, боявся лише одного: що канадець знищить ватажка хуту.
— ФОСТЕНЕ!
Гуркотіння лопатей заглушили кулеметні черги. Командувач МООНДРК точно вирішив захерачити Мефісто. Після загибелі Духа Мертвих це був найліпший спосіб відтіснити конфлікт до інших земель.
— Фост…
Між стін просвистіла ще одна низка куль. Ерван кинувся в якусь халупу. Мав допомогти Мефісто зрозуміти, що нині є його єдиним шансом на виживання. Якщо чорний дозволить себе наздогнати, то буде врятований: Понтуазо не ризикуватиме й не підстрелить чоловіка, по якого прилетів.
Та коли він вийшов зі свого сховку, потрапив під черговий обстріл. Стало цікаво: де цей кулеметник учився стріляти. Фостен мов крізь землю провалився. Ерван не встиг зробити й трьох кроків, як ударив ще один залп. Він упав на землю й озирнувся: від хатини до хатини зиґзаґами перебігали тіні. Вашу бісову маму. На нього відкрили полювання вірнопіддані Його Світлості.