Жінка страшенно зблідла й притулила руки до грудей. Ще трохи підкрутити гайки — й вона готова.
— У вбивці, про якого я говорю, з’явилися послідовники, й не виключено, що хтось із них лікувався у вас. Ще раз кажу: я кину оком на ваші реєстри й зникну.
Медсестра вже підвелася: принаймні, вона швидко метикувала.
— Зайдіть за стійку. Усе можна переглянути з мого комп’ютера.
Він запустив спільний пошук «Ізабель Баррер-Юссено, Ґреґуар Морван». Жодного результату. Спробував ще раз «Ізабель Баррер», тоді «Ізабель Юссено». У поєднанні з батьковим іменем це нічого не давало. Падре й психіатриня ніколи не перебували в «Феянтін» одночасно.
Тоді він перевірив госпіталізації Ізабель. Дати Фавіні підтвердилися: травень 1996-го, жовтень 1997-го, липень 2000-го. Ерван порівняв їх з історією подружжя. Перша ШКТО (шпиталізація за клопотанням третьої особи: Ізабель привезли сюди силоміць) трапилася за кілька місяців після народження Юґо, старшого сина. Наступна, знову ж таки силоміць, — за рік після народження Ноа. Останнє лікування свідчило про цілковитий крах шлюбу — за два роки до офіційного розлучення.
Ерван перейшов до Ґреґуара й помітив, що комп’ютер підказує інші збіги з прізвищем «Юссено». Не серед пацієнтів, а серед психіатрів. Як він міг забути? Філіпп був директором «Феянтін». Начхав на всі приписи професійної етики й поклав у клініку власну дружину. На цьому етапі Ерван мав вибір: співчутливий лікар, який тримає жінку поряд, чи доктор Мабузе,[112] який ув’язнює її через садизм, ревнощі або параною.
Але досі жодного зв’язку з Людиною-цвяхом.
Перш ніж поїхати, він ввів прізвище батька й отримав лише два результати: Морван лікувався тут у 2004 й 2007 роках (Ерван не пам’ятав, чи був батько відсутній у ці періоди), уже після Баррер-Юссено. Вони ніяк не могли перетинатися в Шату.
Перша по півночі. Цієї миті Одрі всього за кілометр чи два звідси, в Лувесьєнні, обшукує віллу Баррерів. Може, слід приєднатися до неї? Поміркованість порадила дати їй спокій: це як довіритися природі…
Останній пошук, «на коня». Ерван повернувся на домашню сторінку, шукаючи інформацію про саму клініку: історія, власники, діяльність. Одне з посилань вело на сторінку, присвячену засновникам. Ерван клікнув по ньому й аж підскочив. У житті фліка бувають миті, коли він відчуває радість фізично, — зусилля винагороджуються. Засновниками «Феянтін» 1994 року стали ніхто інший, як Філіпп Юссено і… Жан-Луї Ляссе.
Ерван і мріяти не міг про певніший зв’язок: Жан-Луї Ляссе, нинішній директор ЗПП[113] Шарко, в якому провів свої останні роки Тьєрі Фарабо. Вимальовується сценарій. Ляссе знав Філіппа Юссено, а також його дружину, Ізабель. Вони, певно, зберегли зв’язок після того, як перший пішов — про нього у списку співробітників не було записів з 1998-го. Ізабель Божевільна чула про Людину-цвяха від самого Ляссе.
Перед очима в Ервана сплив образ директора ЗПП, ставного плейбоя; попри добрі шістдесят років у нього й досі манери англійського студента. Не думав, що невдовзі знову зустрінеться з ним. Не очікував, що в машині вже шукатиме на мобільному ранкові рейси до Бреста.
Позаяк Філіпп Юссено та Ізабель Баррер померли, єдина жива душа на землі могла дати йому відповіді: сам Ляссе.
— Щоб зручніше було тримати, я встановив цівку типу «бобровий хвіст» і розширив роз’єм для магазина. Пістолет підійде й шульзі.
Жерар Комб призначив йому зустріч о восьмій ранку на паркінгу Епіне-сюр-Сен. Лоїк насилу встав — насправді, ледь заснув. Перед першим уроком стрільби він не вживав пігулок, щоб зрання бути в формі. Як наслідок, подрімав лише годинку-дві й почувався так, ніби запхав голову в пінопласт.
Тренер поводився з напівавтоматичним пістолетом так, ніби це було восьме диво світу. Він не уточнив моделі, а Лоїк не наважився спитати. Його порекомендував брат, тож від нього очікували бодай мінімуму знань.
— Я начистив кожну деталь, — вів далі Комб, — наждаком, просоченим мастилом, аби механізми рухалися м’якше…
Лоїк слухав неуважно. Та й слова, які він вловлював, не зачіпали свідомості: «гашетка», «подавач магазина», «хвіст спускового гачка»…
Нарешті, Жерар глянув йому просто у вічі, ніби збирався повідомити таємницю Святого Грааля:
— Головне — обробити кожен виток спіралі. Після цього — змастити, відкоригувати, вистріляти тисячі патронів, знову змастити… І лише тоді можна починати говорити про м’якість механізму…
112
Літературний персонаж, вигаданий Жаком Норбертом, геніальний психоаналітик і безжальний злочинець.