— Вокзал, прикордонники?
— Я взяла квиток на ім’я подруги.
Єдиною деталлю, яка могла привернути увагу швейцарських фліків, було прізвище Морвана, вбитого за два дні до того у вотчині Мумбанзи. Але, позичивши паспорт, Ґаель ідеально оминула цей підводний камінь. Що глибше Ерван копав, то красивішою йому здавалася справа.
Він стиснув щелепи й підсумував:
— Мені важко повірити, що ти вийшла сухою з води в такій історії.
— Везіння новачка.
— Тобі це здається смішним?
Ґаель підкурила ще одну сигарету: її обличчя знову сполотніло.
— Ти мене смішиш, — вона стиснула цигарку губами. — Урешті-решт, я виконала твою роботу.
— Не дратуй мене.
— Ти повертаєшся з Конґо із трупом нашого батька і навіть пальцем не хочеш поворухнути, щоби помститися за нього?
— Нагадую: я пристрелив його вбивцю.
— А я пристрелила того, хто віддав наказ.
Ерван стомлено махнув рукою. Жодного бажання виправдовуватися чи навіть продовжувати цю розмову.
Утім, за інерцією він додав:
— Тебе я теж не впізнаю. Ти завжди ненавиділа тата, а тепер ось ідеш на невиправданий ризик, щоб за нього помститися? Ти мала б радше подякувати Мумбанзі, чи не так?
— Ерване, — озвалася вона з хмари диму, — не вдавай із себе більшого козла, ніж є насправді.
Брат відступив. Вони з Лоїком і Ґаель мали б ненавидіти батька, але після його смерті ніхто не зрадів і не відчув полегшення. Навпаки, з плином часу в кожному з них підіймається з глибини безмірна, потужна й незбагненна скорбота, ніби цунамі, що наростає на обрії. Невже вони завжди помилялися у своїх почуттях?
Ерван єдиний мав право переглянути свої судження про батька по тому, що дізнався на болотах Лонтано. Але інші? Чи здогадувалися вони про «пом’якшувальні обставини» Старого? Чи завжди глибоко в душі відчували, що Ґреґуар вартий більшого, ніж удари, якими частував свою дружину?
А він — чи має він розповісти, про що дізнався в Конґо? Досі йому це навіть на думку не спадало. Особиста справа. Але насправді Ґаель і Лоїк також мали право знати й про походження Падре, й про справжні обставини вбивства Каті Фонтана. Стоп: очорнити Меґґі, щоб відбілити Морвана, — не варіант. Та й ствердитися у статусі «знайди» в сім’ї — теж не найліпший крок.
Він уже збирався промовити якусь пусту фразу, аби змінити тему, та Ґаель уже викинула недопалок і зайшла до будівлі.
— Піду до мами, — оголосила вона, холодніша за крижану скульптуру.
Ерван пішов за сестрою. Не встиг зайти у хол, як телефон знову завібрував: Фавіні.
— Я наздожену, — буркнув він сестрі, розвертаючись. — Знайшовся Плаг, — повідомив флік.
— Де він?
— На Південному кладовищі, бульвар Дьє-Люм’єр, Реймс.
Відповідь нагадувала невдалий жарт. Ерван знову вийшов на холод, і йому полегшало — старий ворог повертає бажання битися.
— Поясни.
— Йому випустили кишки цього жовтня в центральній в’язниці Конде-сюр-Сарт. Сутичка між затриманими. — Він чекав на суд у центральній в’язниці?[123]
— Атож, дивно. Треба перевірити, чому. Тіло переправили до рідного міста небіжчика, де досі живуть його батьки.
— Особу злочинця встановлено?
— Такий собі Патрік Бенабдаллах. Історія судимостей довга, як мій член. Зважаючи на досьє, чистісінький психопат. До речі, відтоді перебуває в ЗПП.
Це вже не розслідування, а якийсь корабель шаленців.
— Тільки не кажи, що його відіслали в Шарко.
— Ні, але він там лікувався. Як я вже сказав, Бенабдаллах уже мав яскраву історію. Убивства. Зґвалтування. Тортури. Інцест. Як і зазвичай, експерти не дійшли однозначної згоди й він якийсь час провів у Шарко, перш ніж його остаточно помістили в Конде-сюр-Сарт.
— У яких роках він лікувався в Шарко?
— Від 2005-го до 2007-го.
— Тож він знав Плага?
— Мабуть. Можна уявити собі зведення рахунків, на згадку про старі добрі часи.
— Де він тепер?
— Пожди-но…
Фавіні часто імітував різні говірки, й такі жарти не завжди вирізнялися високою якістю. Але цієї ночі годилося все, що могло розрядити обстановку. Смерть Одрі — трагедія, до якої нелегко звикнути.
— Анрі-Колен у Вільжуїф. Сектор 94D00, інтенсивна терапія. Ти розумієш, що це таке…
Ерван знав. Найстаріший ЗПП Франції, такий собі взірцевий заклад галузі. Було вже за північ, він міг повернутися додому, поспати кілька годин і рвонути туди на сніданок.
123
Центральна в’язниця — тип французьких закладів позбавлення волі, де утримуються злочинці, засуджені на тривалий термін.