— Ви дуже на нього схожі.
Ця ремарка здивувала його: в ті часи Філе була дівчиськом.
— Ви пам’ятаєте його?
— Він був дуже близький з нами. Лимонаду?
То Старий підтримував стосунки з сім’єю однієї з жертв. Ерван дивився, як жінка наповнює склянки, й подумки готувався до інших несподіванок. Випили мовчки. Перший по-справжньому крижаний напій після його прибуття в ДРК.
Урешті-решт він наблизився до Філе — вони сіли на садові стільці навпроти гойдалки — й заговорив:
— Він приходив до вас у зв’язку з розслідуванням?
— Спершу, гадаю, так, потім із дружніх почуттів. Він дуже любив «Саламандр».
Ця назва щось невиразно нагадувала. Ерван відчув стурбований погляд Філе з-за темних скелець: він нічого не знав. Вона ж, навпаки, здавалося, схильна була до того, щоб його поінформувати.
— Моя старша сестра, як і Анн де Во, Сильвія Корнет та Моніка Верховен належали до «Саламандр». Винятково жіночий рок-гурт. Зірки Лонтано… Щосуботи вони грали в Променистому містечку.
У Філе де Момпер залишився дитячий голос. Це було ще більш моторошно, бо зараз вона переповідала спогади про свої підліткові роки.
— Променисте містечко, — Ерван дістав записника, — що це таке?
— Ґранд-готель Лонтано. Саме там відбувалися концерти, бали, бенкети. Мій батько охрестив так цю будівлю на честь роботи Ле Корбюзьє[41] в Марселі. Він обожнював цього архітектора.
Знову його сон. Він був упевнений, що «бачив» цей готель уві сні.
— Мені не дозволяли піти послухати їх, — вела далі Філе, — але я все одно побувала на одному чи двох концертах. Меґґі мала справді блюзовий голос.
— Хто? — здригнувся Ерван.
— Меґґі де Крефт. Вокалістка гурту.
Дівоче прізвище його матері. Як він переконався, його власне коріння в Лонтано. Відтворити всю цю історію від початку.
— Ви пригадуєте, коли Ґреґуар з’явився у вашому житті?
— Точно — ні. Мені було дванадцять. Уся моя сім’я була в жалобі…
Ерван пам’ятав дати: Морван прибув до Катанґи в травні сімдесятого, за два місяці після вбивства Маґди.
— Мати хотіла поїхати, але батько вагався: Лонтано було його творінням. Якщо місто має загинути, казав він, доведеться померти разом із ним, як капітану з кораблем, що тоне. Я ж особливо яскраво пригадую, що життя зупинилося. Я більше не ходила до школи. Мені навіть не дозволяли виходити з дому. Місто охопили вогонь і кров.
Своїм голоском персонажа мультика Філе почала описувати жахіття тих кривавих років. Ерван записував — мокрі від поту пальці прилипали до сторінок. Сальво всівся під парасолею — можливо, спав…
— Ваш батько… власне, він погоджувався із… заходами, яких вживали проти чорних?
Ерван висловлювався обачно, не знаючи, за кого грала Філе.
— Він сам керував тими операціями. Можна сказати, він їх добряче розгромив, тих негрів… У той час усі були переконані, що вбивця — чаклун йомбе. Батько зі своїми людьми цькував іммігрантів із Нижнього Конґо. Але вони досить швидко заспокоїлися…
— Чому?
— Йомбе — мисливці. Вони об’єдналися в міліційні загони й накинулися на білих із собаками й сітками. Атмосфера була… наелектризована. Жертви з обох боків.
Ерван повернувся до факту, який не в’язався з рештою:
— Ви кажете, що Ґреґуару подобалися «Саламандри», але коли він приїхав, група вже розпалася, хіба ні?
— Ні. Це може здатися дивним, але Меґґі казала, що не можна дозволяти залякати себе, що вони мусять і далі грати на знак пам’яті про зниклих. Вона знайшла інших виконавиць. А ще створила асоціацію для захисту чорних. Неабищо.
У цьому Ерван упізнав одну з рис вдачі своєї матері: галаслива гіпі, яка завжди на чолі хрестового походу. Він уявляв тогочасну атмосферу: Peace & Love, революція та куріння трави щовечора. Попри довколишній жах, «Саламандри» не знизили обертів.
— Меґґі й інші були бунтівницями… невиліковними, — підтвердила його думку Філе. — Вони боролися проти власного коріння, проти шахт, проти всього цього бабла, заробленого на горбах чорних людей. Заради задоволення, а більше, мабуть, для провокації, більшість їх навіть спали з африканцями, й це доводило наших батьків до божевілля… Я ж захоплювалася ними. — Вона простягнула руку й взяла одну «Мальборо». — Ви курите?
— Ні.
— Припаліть мені.
Ерван узяв зі столу запальничку. Філе видихнула довгий струмінь диму, і йому здалося, ніби між запаленою сигаретою і засушливим повітрям відчувається той самий зв’язок, який він вловив між пожежею в Сен-Франсуа-де-Саль і нічною спекою напередодні.
41
Променисте містечко — розмовна назва Марсельської житлової одиниці роботи архітектора Ле Корбюзье.