— Познайомся, це Массімо Сабатіні, ispettore superiorе.[55]
Лоїк уже й не пригадував, що це за звання — капітанові дорівнює, чи майору. В будь-якому разі достатньо високе, аби очолювати кримінальне розслідування. Чоловік підтвердив, що він веде справу Монтефіорі. Світле волосся напомаджене, років за сорок, якийсь безбарвний вигляд; такий інколи мають італійці з півночі, ті, що з німецьким корінням.
Софія доручила Мілу та Лоренцо одній зі своїх сестер і повернулася до них:
— Месьє Сабатіні хотів би кілька хвилин поговорити з нами.
— Зі мною теж? — Лоїк вдав подив.
— Багато часу ми у вас не відберемо, — флік легко вклонився.
Процесія вже прямувала до виходу з кладовища. За огорожею зблискували фари. Іспетторе вказав на тіняву алею, що вела в протилежний бік. Монтефіорі організували обід для п’яти десятків найближчих — Лоїк туди не квапився.
Вони крокували мовчки. Алеї нагадували вулички Помпеїв. Час, раптово зупинений лавою і попелом. Суворі хрести, масивні стели, шарудіння листя під вітром… У бездоганній блакиті дерева здавалися синіми, а склепи — сріблястими.
Поки що судмедексперти й поховальна служба побили всі рекорди швидкості: транспортування, розтин і повернення тіла родині зайняли менш ніж дві доби.
Софія нарешті спитала:
— У вас є певні зачіпки, іспетторе?
— Ще ні. Жодного свідка, ані найменшої підказки, і ми не знаємо, де на вашого батька… скажімо так, напали. Місце, де знайшли тіло, ні про що не говорить: наші техніки-науковці впевнені, що його перевезли.
Сабатіні здавався сором’язливим і нерішучим. Його масне волосся створювало враження, ніби чоловіка пропустили крізь машинку для вичавлювання соку.
— Наразі, — провадив він далі так само невпевнено, — ми зіткнулися зі значними складнощами, намагаючись відновити його графік і…
— Мій батько був дуже потайливий.
— А ви самі не знаєте, куди він міг поїхати того ранку?
— Я вже багато років живу у Франції. Запитайте ліпше в його дружини. Або в моїх сестер: вони працюють у його компанії.
— Справді? Гаразд.
У кінці кожної фрази Сабатіні вклонявся, мовби вибачаючись. Його окуляри затуляли біляві брови, стирали будь-які виразні риси. Утім, поки вони крокували алеєю, Лоїк відчув ще дещо. Цей тип грав роль. Стратегія в стилі Коломбо, аби приспати їхню пильність.
— Чи мав він у своєму кабінеті щоденник — електронний або паперовий? Тобто, чи був такий на віллі Ф’єзоле? При ньому нічого не знайшли. Навіть мобільного телефона.
— Мій батько ніколи не користувався ні паперовими записниками, ні комп’ютерами, — монотонним голосом пояснила Софія. — Певно, ви не знаєте однієї деталі: він ніколи не вмів нормально читати й писати. У нього була добра пам’ять на цифри.
Графиня теж бездоганно грала свою роль: зверхня, крижана, недоступна.
— Ви знали, що він має двох охоронців? — знову заговорив італієць.
— Так, я їх дуже добре знаю.
— У вівторок ваш батько відпустив їх на цілий ранок.
— Інколи він волів сам їхати на зустріч.
Це була гра в котика-мишки, й Софі даремно сподівалася виграти — Лоїк тепер був у цьому впевнений.
— Перепрошую, мадам, але ви помиляєтеся.
Кіт випустив кігті.
— Ми вже перевірили: це вперше вони не супроводжували його. Упродовж щонайменше десяти років Джованні Монтефіорі ніколи нікуди не їздив без них.
Вони дійшли до кінця алеї. Не змовляючись, повернули праворуч. Лоїк уявляв, як поміж могил, у тиші й на просторі гасають пустотливі привиди, мандрівні вогники.
— Ви чули про компанію «Heemecht»?
Лоїк здригнувся. Тепер Сабатіні звертався до них обох. Кіт бавився не з однією, а з парою мишок.
— Це одна з контор мого батька, — зізналася Софія.
— Одна з найбільших, — підтвердив флік. — Підприємство зі збирання, переробки та повторного використання металобрухту. Це також фірма з фрахтування, транспортування, логістики, а ще — велика фінансова група, що базується в Люксембурзі й володіє акціями багатьох міжнародних компаній.
Іспетторе перелічував ці факти нейтральним, але твердим тоном. Він випередив їх на крок, аби не зупиняючись бачити очі обох співрозмовників.
— Можливо, це новина для вас, але ваш батько вже кілька років був центральною фігурою в справі, що розслідується Фінансовою поліцією, зокрема через доволі… темні угоди з імперією «Mediaset»[56] і корупційні схеми, в яких задіяні депутати з Тоскани та Ломбардії.
Софія зупинилася. Нарешті починала розуміти: вступ піанісимо був лише приманкою. Вони от-от опиняться на пательні — вона та її чоловік-фінансист. Сабатіні досі скромно всміхався, ніби не усвідомлював потужності своїх фактів.
56
Приватна італійська медіа- і телекомунікаційна компанія, заснована Сільвіо Берлусконі. Найбільша телевізійна корпорація в Італії.