— Якого правила?
— Хоч би де ми спинялися, не можна там залишатися.
Батько вже пояснив йому цей принцип: так залишалося замало часу на пошуки й допит свідків.
— Максимум годину, — Сальво підняв палець, а потім вказав на річку, вгору за течією: — Там іде війна. Залишишся на суші — помреш.
— А… інші? Ті, хто пливе з нами?
— Із ними все інакше. Вони зробили свій вибір. Вони їдуть до своїх сімей, у справах, вони знають, що роблять. Якщо такого хлопця, як ти, залишити тут, його порішать.
У перегрітому повітрі завис гучний гудок. Це ревів плавучий обоз, який готувався підняти якір.
Увесь ранок Одрі копала на Катца, але знайшла не більше за Ґаель. Психолога не існувало. Ні записів цивільного стану. Ні страхування. Ні водійських прав. Ні, тим паче, участі в Спілці медиків чи реєстрації в Національному переліку психологів. Коди, вписані в його рецепти, належали іншому лікареві.
— В Іль-де-Франс є кілька Еріків Катців, — уточнила флікиня, — але вони не мають жодного стосунку до медицини, якщо не рахувати терапевта на ім’я Мішель Катц, який помер 1991 року. Він працював у Парижі в 6-му окрузі.
— Родичів нема?
— Серед лікарів — нема. Твій чувак — самозванець. Я довідалася про цей тип шахрайства: трапляється частіше, ніж можна було б подумати.
Ґаель цілий рік лікувалася в ошуканця… Почувалася приниженою, майже зґвалтованою. Як жінка, яка сотні разів роздягалася перед несправжнім сліпим.
Домовилися про зустріч у кафе на вулиці Ніколо. Психолог скоро мав вийти на обід, і вони могли б простежити за ним — принаймні Одрі, адже за Ґаель досі ходили назирці її men in black.[58]
— Ти його заарештуєш?
— Йой, ціпочко, не так швидко. Спершу треба довести, що він справді працює як лікар і отримує з цього незаконний прибуток.
— Біля входу в під’їзд висить його табличка.
— Хочеш обвинуватити його в неправдивій рекламі?
— Я платила йому цілий рік.
— Готівкою, чи не так?
Ґаель уже передчувала труднощі, але в неї мали зберегтися зо два рецепти, підписані його рукою. Вона також подумала про колегу, якого порадив їй Катц. Ще один шахрай? Навіть не зберегла його даних.
— Головне — дізнатися, хто він насправді, — зауважила вона. — І чому захотів знову зі мною побачитися.
— Мабуть, хоче дізнатися, чи не можна витягти з тебе ще трохи бабла.
— Тобто з моєї сім’ї?
— А з кого ще?
Ґаель не відповіла. Це нормально, що Одрі спрощує історію до грошової афери, але сама вона відчувала тут іншу мету. Щось на кшталт… ментального вуаєризму. Катц прозондував її, обстежив, проаналізував. Тепер вимагав чогось ще.
— Слухай-но, — пробурмотіла поліціянтка і взяла її за руку, — цей чувак — аматор. Коли він має справу з пацієнтами…
— Ти маєш на увазі зі схибленими…
— Із вразливими людьми, які йому довіряють, він може виплутатися, але коли фліки схоплять його за сраку, він іншої заспіває. Дай мені тиждень, і я спіймаю його на гарячому, тобто на зловживанні довірою.
— Це справа не твоєї компетенції, так?
— Так, — визнала Одрі, — я з кримінального відділу й нічого тут не можу вдіяти. Але ми знайдемо спосіб наїхати на нього і…
— Ось він.
З будинку виходив Катц. Жінки розрахувалися й поквапилися до виходу з кафе. Базовий план: Одрі простежить за ним, а Ґаель просто собі піде додому в супроводі своїх янголів-охоронців.
Але флікиня не рухалася, спостерігаючи, як чоловік віддаляється.
— Що ти з біса робиш?
— Зміна планів.
Ґаель зрозуміла її думку:
— Ти б на це пішла?
Одрі посміхнулася. Заклала руки до кишень куртки, закинула торбу на плече та попрямувала до під’їзду психолога:
— Трохи побабраємося.
Коли зійшли на потрібний поверх, флікиня дістала з сумочки в’язку ключів різноманітних конфігурацій. Уважно оглянула шпарину замка й вибрала ключ зі своєї колекції.
— Що це таке?
— «Bump key», — прошепотіла Одрі й поволі встромила його в замок.
У її руці матеріалізувався маленький молоточок. Вона різко вдарила по ключу й відразу легко повернула його. Двері клацнули й відчинилися. Ґаель зрозуміла, що поліціянтка передбачила цей крок.
— Як ти це зробила?
— Ударний ключ, — відповіла дівчина і ввійшла до приймальні. — Це трохи складно пояснити, але, скажімо, його зубчики на дуже коротку мить створюють вакуум між рухомими й нерухомими штифтами. За цю частку секунди достатньо лише повернути ключ, аби відімкнути що завгодно.
Поряд із цією дівчиною Ґаель почувалася в безпеці, якої не могли надати їй охоронці. На думку спадало єдине слово: профі.