Лоїк знову розглянув ці три пики; здалося, що він грає в страхітливий «Доказ».[61] Хто вбив Кондотьєра? Чому Сабатіні назвав їх? Чи приїздили вони в Тоскану? Хто був наступний у списку? Морван-старший? Він сам? Софія?
Лоїк чув, як вона вовтузиться в сусідній кімнаті, й уже збирався приєднатися до неї, коли його знову здолав напад лихоманки. Спітнілий, він зайшов до ванної кімнати й застиг, намагаючись здолати тремтіння й встояти на ослаблих ногах. Руки й тіло конвульсивно корчилися. Депресивне відчуття безмежної туги розливалося, неначе цистерна розтопленої смоли. Дежа-вю. У таких випадках навіть суїцид здавався йому чудовим виходом…
— Тобі зле?
На порозі стояла Софія. Він усвідомив, що б'ється чолом об дзеркало, ніби псих із Сент-Анн чи Мезон-Бланш. Не відповів, на повну силу відкрутив кран із холодною водою й підставив голову під струмінь.
— Усе гаразд, — вимовив нарешті, змоклий, спантеличений.
Судоми трохи попустили. Дивився у дзеркало й не впізнавав різких рис свого тремтячого обличчя. Краплі скочувалися зі щік, ніби з мармуру. Попри всі ризики він мусив довести до кінця це розслідування. Воно врятує його, наркомана, боягуза… «Герой, — казав йому батько, — це той, хто був надто нажаханий, аби втекти». Дотепер Лоїку завжди вистачало яєць, щоб дременути.
Він підійшов до Софії, помітив записник у неї в руці.
— Ти знайшла?
Жінка погортала перед ним сторінки, вкриті знаками, що нагадували письмена законів Гаммурапі, одного з перших зразків клинопису, створеного близько чотирьох тисяч років тому.
— Усе своє життя тато записував свої зустрічі цими паличками й символами.
— Ти знаєш, як розшифрувати ці… штуки?
— Без проблем.
Вона розгорнула сторінку, відповідну тому вівторкові: чисто.
— Того дня він не мав жодних зустрічей?
— Точніше, зустрічався з людьми, чиїх імен не хотів записувати навіть і своїм кодом. І передбачав довгу розмову: на цілий день.
— Повертаємося туди, звідки вийшли?
— Не зовсім.
Жінка показала йому попередню сторінку: понеділок, сторінка всипана позначками, а внизу справа — химерний значок, схожий на літеру «К».
— Час познайомити тебе з Кено.
Відтоді, як знайшлися адреси двох жертв Людини-цвяха в календарі Еріка Катца, Одрі здійснила поворот на сто вісімдесят градусів. Досі допомагала Ґаель з таким відчуттям, ніби перевіряла кімнату дитини, якій наснилося жахіття. Але тепер зрозуміла, що будуть погані новини.
Перш ніж залишити кабінет, вони перевірили в Катцових архівах, чи немає там справи з іменами Анн Сімоні чи Людовіка Перно. Тека цієї жінки була, але про чоловіка — нічого. Пошукали за іншими іменами. Жодних даних про Філіппа Кріслера, або ж Кріпо, справжнього винуватця подій вересня — того, хто дитиною допомагав першій Людині-цвяху в її злочинах і виявився новим убивцею. За сорок років він імітував свого вчителя у Парижі. Нічого не знайшлося й на Жана-Патріка ді Ґреко, Іво Лартіґе, Себастьяна Редліха чи Жозефа Ірісуанґи, перших підозрюваних у справі, які вкололи собі клітини Тьєрі Фарабо, аби «стати» міфічними втіленнями відомого горлоріза. Нарешті вони забрали свої дорогоцінні знахідки та дбайливо замкнули двері офісу психолога.
Одрі не виказувала того, що її приголомшило: як подібний персонаж вислизнув від їхньої слідчої групи у вересні? Вони перелопатили життя Анн Сімоні до найменших дрібниць і жодного разу не запідозрили того, що вона лікувалася у психотерапевта. У її справі нібито не було нічого особливого — Анн Сімоні, колишня грабіжниця, колишня ув’язнена, протеже Морвана-старшого, почала ходити до психолога минулого року, в лютому, не для подолання своїх збочених смаків (вона була прихильницею медичного фетишизму), а, навпаки — для цілковитого їх прийняття. Вочевидь її незвичні нахили коренилися в травматичному минулому, про яке не те що важко було говорити — вона взагалі не могла відновити спогади.
Дивний факт: згідно з нотатками, психолог ніколи не розпитував її про першу Людину-цвяха — поліційне розслідування виявило, що жінка була послідовницею культу африканського вбивці. Проте зв’язок Еріка Катца з обома Людьми-цвяхами (1970 року й другого — вересневого) тепер був беззаперечний. Чи не психолог заманив Анн Сімоні у пастку? За яких обставин він почав цю терапію (в нотатках — ані слова)? Звідки він знав адресу Людовіка Перно?
Одрі обрала принцип максимальної обачності: заборонила Ґаель виходити з дому до нових вказівок. За цей час флікиня мала переглянути свою копію справи. Відтепер для Катца можна було знайти набагато серйозніше обвинувачення, ніж шахрайство та нелегальна медична практика.
61
«Доказ», в оригіналі «Cluedo» — популярна настільна гра, в якій потрібно визначити серед персонажів убивцю.