— Бери вище, аби заткнути їм горлянки. А головне — не кажи, куди точно прямуєш.
— А на місці?
— Заплатиш: просто буде дорожче, ось і все. — Морван поклав долоні на стіл, мовби розгортаючи на ньому мапу Катанґи. — Припустимо, ти дістанеш папірці та знайдеш літак, який довезе тебе до Анкоро… Тоді сядеш на славнозвісну баржу. Усе правильно?
— Авжеж.
— Ти вже бачив ці баржі?
— Ні.
— Зазвичай вони плавають по дві разом. Довжелезні, кількасот метрів. І на них вантажать усе, що можна: сім’ї, худобу, харчі, сировину, пальне, солдатів, священиків, повій… Дуже колоритно.
— Скільки плисти до Лонтано?
— Кілька днів. По-різному виходить. Зараз, із загрозою війни, на кожній станції зупиняються всього на кілька хвилин. Висаджують людей, вивантажують поклажу, ліки від громадських організацій, іноді зброю — і відразу відчалюють, перш ніж їх помітить міліційний загін…
— А зворотній шлях? Коли баржі повертаються?
— Вони не повертаються. Принаймні не до цього берега.
— В Анкоро повертається чимало човнів, хіба ні?
— Можливо, але якщо залишишся в Лонтано, твої шанси на виживання нульові. Доведеться завершувати свої розслідування за кілька годин, які баржа там простоїть. Далі ти повертаєшся на борт і дякуєш Богові, що досі цілий.
— Учора ти запропонував висадити мене там на тиждень чи два.
— Разом із моїми охоронцями. Сам не протримаєшся й дня.
— Це безглуздя.
— І це не я сказав. Усі ці пригоди — лише на годину чи дві, поки стоїш на місці…
Ервану на думку спало запитання початківця:
— Річка — це вже Конґо?
— Її верхня течія, Луалаба. Ти вживав хінін?
— «Ларіам».
— Даремно: мефлохін[16] може дати жахливі побічні ефекти. Я бачив, як хлопці з’їжджали з котушок, втрачали зір чи заробляли інфаркт через це лайно.
Ерван не відповів, але вираз обличчя означав: «Мені вже не десять років».
— Ти вже подорожував такими проблемними країнами? — не вгавав татко.
— Я їздив до Індії по Лоїка.
— Це зовсім інше.
— Я також брав участь у місії в Гвіані та…
— Це Франція.
— Що ти намагаєшся мені сказати?
Морван нагнувся через стіл, ніби старий пірат у таверні:
— Що Конґо-Кіншаса живе в кам’яній добі. Остерігайся поранень: здохнеш від інфекції за два дні. Ніколи не пий неочищеної води. Мастися репелентом: головний збудник хвороб у савані — комахи.
— Я взяв із собою цілу аптечку.
— Тож бережи її так, ніби це твій зворотний квиток. Звичайно, не торкайся до чорної жінки.
Морван підняв з підлоги свій наплічник «Eastpak» і поклав собі на коліна. Дістав з нього якусь річ, загорнуту в тканину, й поклав між кавою і круасанами.
— Ти не зможеш сказати, що я про тебе не думаю.
Ерван відгорнув краєчок тканини й побачив прилад із чорного полімеру з логотипом «GLOCK», у якому «G» обрамлювала решту літер.
— Набої в наплічнику, — уточнив Ґреґуар, ховаючи зброю назад. — Надійне знаряддя, поцуплене у сил МООНДРК.
Ерван намагався приховати, що нітрохи не здивований.
— Дякую, але не думаю, що він мені знадобиться.
— Помиляєшся, тож мусиш мене вислухати. — Морван знову сягнув рукою до наплічника й цього разу витяг мобільний телефон, більший за звичайні, увінчаний чималою антеною. — Це «Iridium».[17] Із ним ти зможеш набрати мене будь-звідки, навіть із найглибшої сраки в лісі, він для цього й призначений.
— Ти хочеш сказати — у разі виникнення складнощів?
У батьковому голосі забриніла нотка іронії, але ця провокація вочевидь була зайвою.
— Я буду кілометрів за п’ятдесят вище за течією, матиму літак, готовий до відльоту впродовж доби. Мій номер уже забитий у пам’ять.
Ерван заприсягнувся ніколи не набирати батькового номера. Розмірковував про неоднозначність свого розслідування: він шукав убивцю Катрін Фонтана, потай сподіваючись загнати в глухий кут власного батька, і попри це сьогодні саме батько знову його захищав.
Старий застібнув наплічник на змійку та подав синові. Ерван схилив голову на знак вдячності.
Ще по філіжанці кави. Далі остання порція порад — «на коня»:
— Зрозумій, вояки, які тобі трапляться, не мають нічого спільного з тими, яких ти бачив на Ке-дез-Орфевр, 36. Більшість із них — канібали з божевільними віруваннями в макітрах. Май-май думають, що кулі від їхнього доторку перетворюються на краплі води. Тутсі вештаються з повними клунками людських геніталій. Хуту ґвалтують жінок на тельбухах їхніх щойно вбитих чоловіків.
16
Синтезований протималярійний препарат, який продається, серед іншого, під назвою «Ларіам».