— Так.
— Покажи мені.
— Що я за це отримаю?
— Ти не в тому становищі, щоб торгуватися, братан.
— Я міг би вирішити померти, нічого вам не пояснюючи.
Дух Мертвих підкреслено зітхнув:
— Покажи нам, як користатися цими установками, і зможеш повернутися на свою баржу. Нам не треба, щоб під час наступу ти плутався під ногами.
Ерван зрозумів: тутсі завалить його, щойно зрозуміє, як стріляти, але він може виграти ще кілька секунд. Він кивнув на знак згоди. Дух Мертвих жестом наказав розв’язати його. Ерван став на коліна та вийняв окремі деталі. Не був упевнений, що пригадає бачене колись, але ставив на свій здоровий глузд.
— Спершу приєднати CLU, «command launch unit»,[72] до роз’єму FGM-148…
Збираючи корпус, що нагадував великий фотоапарат, він твердо вимовляв свої пояснення. Перетворився на ланцюжок рефлексів, кожен рух перетікав у інший. Він показав, як зарядити ракету, як зняти установку з запобіжника, нарешті — як прицілитися в CLU.
— Це ракети типу «fire and forget», «вистрілив і забув». Із самонаведенням. Бачиш ціль у видошукачі, фіксуєшся на ній ось тут і стріляєш. Тоді активуються кілька систем: інерціальне наведення, GPS, радар та інфрачервоне наведення. Одним словом, можеш забути про це й бігти ховатися.
— Їх можна використовувати вночі?
— Без проблем. Екран CLU має нічний режим. Ось.
Він збирався продовжити свою доповідь, коли Дух Мертвих приставив йому пістолет до потилиці.
— Ну, гаразд, братан. Тепер ми й без тебе розберемося.
— А наша угода? — голос уже не слухався Ервана.
— Як ти там сказав? «Вистрілив і забув»…
Раптом голос тутсі заглушив гуркіт. Усе накрило вибухом, що продірявив час і простір. Відразу по тому почувся свист, хоча, можливо, все було навпаки. Купол з листя довкола галявини зненацька взявся брижами, а підземна хвиля здійняла дощ із багнюки, який ударив знизу вгору.
Ервана підкинуло в повітря, ніби пташку, й він із подивом подумав про те, що смерть така безболісна.
Струс від приземлення змусив його розплющити очі.
Навкруги все тонуло в багряному тумані. Дерева потрощило вибухом. У повітрі літали гілки. З вершечка до вершечка перестрибували мавпи. Від Духа Мертвих залишилося тільки дві ноги над калюжею крові: понівечений тулуб лежав за кілька метрів. Ерван чув лише роздвоєний свист, ніби десь фонив мікрофон. ЗСДРК випередили тутсі. Атакували мінометом з іншого берега.
Тутсі розбігалися хто куди, їх дощем обсипали шматочки латериту, змішані з листям, кілька десятків солдатів уже лежали без руху. Ерван усвідомив, що цілиться в них із полковникового 45-го калібру. Не тямив, коли і як підібрав його біля осиротілих ніг. Усім було байдуже. Ніхто не зважав на нього.
Один тутсі плентався, похитуючись і щось невиразно бурмотів — йому відірвало руку від самого плеча. Інший, із якого вибуховою хвилею зірвало одяг, намагався сховатися між ліан. Він нагадував їжака: у спині стирчали металеві уламки. Ще один у схрещених руках тримав свої нутрощі, а на штани йому стікала бура рідина.
Ерван досі не рухався, обіруч стискаючи пістолет. Інстинктивно став у позу для стрільби. Запах паленого м’яса і зораної землі лоскотав ніздрі. Він не почувався нажаханим. Усе це відбувалося деінде, вище за його свідомість, із його нервами чи мозком ніщо не взаємодіяло.
Нарешті зважив небезпеку. Безгучний дощ шрапнелі не вщухав. Ерван упав між ящиків з ракетницями. Не знав, що в тих боєголовках, але написи на кшталт «кумулятивний заряд», «горючий газ», «вогняні дротики», «К-kill»[73] дещо значили. Якби міна влучила в один із «Джавелінів», його самого розкидало б у радіусі кількох сотень метрів.
Рятуйся! Хутко оглянув себе — жодних очевидних поранень. Він пішов геть. Слух потроху повертався. До розсіяного гуркоту долучилися переривчасті автоматні черги — тутсі відстрілювалися. Безперервна тріскотнява. Тут у них позиції для нападу, важкі кулемети на триногах.
Мерщій звідси. Перетнути площу. Відшукати шлях до річки. Капітан «Вентімільї», певно, завів двигуни, щойно пролунали перші постріли. Бігцем Ерван ще може наздогнати баржі, якщо рухатиметься вздовж берега. Земля під ногами похитувалася, небо загрозливо хилилося, але він не зупинявся. За кілька метрів помітив рожеві літери ПРОМЕНИСТЕ МІСТЕЧКО, які ніби підморгували. У голові щось клацнуло.
Він круто розвернувся й побіг назад. Померти? Так, але коли зробить те, для чого приїхав. Схопив свій наплічник і спинився біля решток торса Духа Мертвих. Затримав подих, помацав його нагрудні кишені, просякнуті кров’ю, знайшов свій паспорт. Прихопив заразом автомат і пірнув у джунглі, повернувшись спиною до річки.
73
«К-kill», або «катастрофічне знищення», характеристика, що означає цілковите руйнування бронетехніки влучанням снаряда, після якого ремонт неможливий.